Підготувала Анна Назаренко, журнал Agroexpert (Україна), за матеріалами доповіді д-ра Лінди ван Вуйкгуїзе (Нідерланди), проект Нідерландсько-Українського Молочного Центру (DUDC)
Про бактеріальну інфекційну хворобу лептоспіроз відомо вже давно. Її спричинюють бактерії роду Leptospira. А ось про L. hardjo фахівці почали говорити відносно нещодавно.
Найбільше занепокоєння висловлюють тваринники Нідерландів: кліматичні умови там дуже сприятливі для швидкого поширення збудника. Адже ще в 1981 р. цю хворобу там уперше діагностували як професійне захворювання у людей.
- Hardjo може виживати у вологому ґрунті або воді майже 21 день. Тобто велику небезпеку зараження худоби становлять водні резервуари, поверхневі води, шланги з водою, а також волога пасовищна трава. Приміром, у воду цей збудник може потрапити із сечею хворої тварини. Окрім захворілої худоби, його переносять гризуни, проблема поширення яких актуальна як для українських, так і голландських ферм.
Професійне захворювання
Людина – проміжний господар, але все ж захворювання проявляється клінічно. Його симптоми поділяють на 2 етапи, за першого вони схожі на симптоми грипу: раптовий головний біль, лихоманка, біль у м’язах та суглобах, чутливість до світла, нудота і блювання, у найгірших випадках – аборти. На другому етапі може з’явитися асептичний менінгіт, порушення роботи печінки та нирок, крововиливи, зрідка – пневмонія, увеїт.
Інколи людина навіть не усвідомлює, що хворіла саме на лептоспіроз:одужання настає після своєчасної терапії антибіотиками широкого спектра дії, які зазвичай призначають для лікування грипу. Але за тяжкого перебігу відновлення організму відбувається повільно, іноді захворювання завершується навіть летально.
Інфікуватися працівники ферм можуть під час доїння худоби або прибирання доїльної зали, стійл та напувалок (у разі контакту із зараженою сечею), надання рододопомоги (контакт із послідом або родовими водами), проведення осіменіння (сперма бугаїв) чи лікування корів із вагінальними виділеннями і просто – за пиття необробленого сирого молока від захворілої корови.
Для людей вакцини від лептоспірозу не існує, тому вкрай важливо проводити вчасну профілактику стад ВРХ. Зазвичай ефективними в лікуванні захворювання у худоби є препарати дегідрострептоміцину. Та все ж ліпше запобігти хворобі, адже є успішні результати програм із профілактики цього захворювання у деяких європейських країнах.
Успіх Нідерландів у боротьбі з L. Hardjo
Захворювання на L. Hardjo у Нідерландах почали контролювати з 1989 р. На той момент у 35% проб молока стад худоби виявили антитіла саме проти цього збудника. Із 74 позитивних ферм 87% були інфіковані через купівлю зараженої худоби, а 4% – внаслідок спільного випасання молодняку з іншими стадами. Тому компетентні органи прийняли рішення розпочати добровільну програму з контролю L. Hardjo в усіх зацікавлених фермах, які розводять ВРХ.
До цієї програми входили 3 основних етапи:
- відбирали3 загальні проби молока в рік із ферми;
- якщо проба виявилася позитивна, в стаді робили індивідуальний аналіз проб крові або молока. За низької поширеності інфекції вибраковували лише позитивних тварин. Якщо ураженими було багато тварин у стаді, їх лікували стрептоміцином. Вакцинацію проводили лише як допоміжний захід;
- перевірка походження стада за купівлі нових тварин. Якщо вони походили з господарства без статусу негативного за Hardjo, їх ставили на карантин, під час якого кожну тварину перевіряли.
У 1994 р. була впроваджена добровільна програма сертифікації молочних господарств, яку проводить лабораторія GD Animal Health. Статус вільного від L. Hardjo стада можна отримати за умови отримання 5 послідовних негативних результатів проб збірного молока на початковому етапі (за методом ІФА), а потім – і негативного результату проби крові від кожної тварини упродовж понад 1 року. При цьому лабораторія щодня отримує звіти руху тварин від ферми до ферми (переміщення худоби між стадами з різним статусом).
Завдяки таким заходам у 1995 р. у Нідерландах лише 4,6% дійних стад виявилися інфікованими. А торік лише 95 стад із 17 354 не мали статусу вільних від L. Hardjo.
Нині стада, що купують худобу з господарств із нижчим статусом здоров’я мають тимчасовий статус «спостереження» доти, доки не будуть отримані результати обов’язкового аналізу проб крові тварин. Фермерів, які втратили статус вільного господарства, консультують, дають поради щодо правильного карантинування тварин, менеджменту, лікування стада тощо. Загальні витрати господарства на лікування від хвороби для нідерландського фермера становлять 30 000–35 000 євро на стадо. Вакцинація від L. Hardjo тут заборонена.
Станом на І квартал 2017 р. 99% дійних стад у Нідерландах мають статус вільного. Цей статус належить до ліцензії на виробництво в молочному секторі. Серед м’ясної худоби лише 36% стад мають статус вільного, статус решти стад невідомий.
Фахівці з Нідерландів вважають, що збудник L. Hardjo був занесений у голландську популяцію ВРХ, вірогідно, на початку 80-х років із невідомого джерела. Після перших спалахів хвороби уряд провів низку заходів на різних рівнях:
- розвиток інструментів дослідження (ІФА);
- поінформованість серед фермерів, ветеринарів та лікарів;
- дослідження проб для виявлення поширеності захворювання;
- програми контролю/сертифікації.
На відміну від Нідерландів у Новій Зеландії, де худобу впродовж усього року утримують на пасовищах і часто на спільних, проводять вакцинацію ВРХ. З одного боку, це значно зменшило кількість захворювань у людей, а з другого – унеможливило проведення серологічних (ІФА) досліджень. У Великій Британії також застосовують вакцинацію ВРХ у молочних стадах, а для стад племінної худоби ще й запроваджено програми сертифікації на статус вільного від цього захворювання.
Клінічні симптоми захворювання на L. hardjo у корів:
- пригнічений стан, схожий на застудний;
- з боку органів відтворення: аборти (5–30%) або мертвороди; збільшення смертності новонароджених телят, затримка посліду, низький відсоток запліднюваності (16–32%);
- вим’я: м’яке, ніби щойно видоєне, раптове зниження продуктивності (агалактія), молоко густе, жовте, інколи кров’янисте, збільшена кількість соматичних клітин;
- ці симптоми можуть супроводжуватися короткочасною лихоманкою.
Клінічні симптоми захворювання на L. hardjo у телят:
- застудний стан;
- анорексія;
- кон’юнктивіт;
- діарея;
- жовтяниця;
- гемоглобінурія;
- гемолітична анемія;
- пневмонія;
- менінгіт.
