4 лютого відбулася третя лекція онлайн-курсу PRO.Соняшник, організаторами якого виступили Освітній проєкт «Агрокебети» спільно з УКАБ та агенцією UCABevent.
Андрій Федоренко, Завідувач лабораторії прогнозів Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України прочитав лекцію на тему: «Шкідники соняшнику і захист від них».
Розпочинаючи презентацію, пан Федоренко зазначив, що сьогодні важко уявити простори та домашні господарства України без соняшнику, який потрапив до нашої країни 150 років назад. На сьогодні ця сільськогосподарська культура є дуже рентабельною – за виконання всіх технологічних вимог вирощування соняшник може забезпечити сільгоспвиробникам прибуток до 80%.
Однак, за словами науковця, за короткий період на цій відносно новій культурі сформувався комплекс багатоїдних і спеціалізованих комах, які можна поділити на шкідників сходів, шкідників листя і стебел і шкідників насіння у кошиках.
До шкідників сходів відносяться:
- дротяники
- несправжні дротяники
- личинки пластинчатовусих: травневого хруща, червневого хруща, квітневого хруща, сірого бурякового довгоносика
- чорний довгоносик
- кравчик
- польовий цвіркун
- гусені підгризаючих совок: озима совка та оклична совка
- види ногохвосток, які пошкоджують насіння, що проростає на сходи
За словами Андрія Федоренка, чим більш несприятливі умови для проростання й росту соняшника, тим більше пошкоджень шкідниками насіння, що проростає. Й запобігти таким пошкодженням можливо лише за інкрустації насіння інсектицидами.
Інша група шкідників, які є загрозою у тому числі соняхам, – це комахи, що пошкоджують стебла та листки рослини в період вегетації. До них відносяться:
- гусені лучного метелика
- люцернові совки та інші совки
- личинки соняшникового вусача
- соняшникова шипоноска
- стебловий метелик
- личинки мінуючих мух (особливо городній мінер)
- різні види клопів, в тому числі лучний, люцерновий, буряковий та ягідний (останній пошкоджує також насіння, викликаючи щуплість насінин)
В посушливі жаркі роки соняшнику може шкодити навіть звичайний павутинний кліщ.
Кошики й насіння, окрім вищеназваних фітофагів, за словами науковця, пошкоджують також:
- гусені соняшникової вогнівки
- листокрутки
- личинки сафлорної мухи
Значну шкоду можуть становити й сисні шкідники, що викликають зморшкуватість листків та є переносниками вірусних захворювань. В першу чергу це:
- геліхризова попелиця
- чертополохова попелиця
- бобова попелиця
Далі пан Федоренко зосередив свою розповідь на найбільш поширених шкідниках. І розпочав він з коваликів, яких, за словами завідуючого лабораторією, буває досить багато видів, а саме:
- ковалик темний
- ковалик посівний
- ковалик смугастий
- ковалик степовий
- ковалик чорний
- ковалик опушений
При цьому Андрій Федоренко зауважив, що стадія імаго в історії з коваликами не спричиняє жодної шкоди рослині. Усі жуки, за його словами, живляться виключно пилком. А шкідлива їх стадія – це личинка, яка в народі називається дротяник. Дротяники розвиваються в ґрунті до 2,3,4-х років і завдають шкоди багатьом культурам, у тому числі соняшнику. Вони здатні пошкоджувати велику кількість рослин за невеликий проміжок часу.
Основним фактором для розвитку дротяника є дощова та волога погода.
Захист же від дротяників – це, в першу чергу, агротехнічні заходи: зяблева оранка; застосування аміачних добрив, вапнування кислих ґрунтів; знищення на полях кореневищ пирію та сівба в стислі строки в достатньо прогрітий ґрунт, що дасть дружність сходів. Також захистити рослини можна шляхом обов’язкового протруювання насіння інсектицидними протруйниками.
Також науковець розповів про несправжні (псевдо) дротяники, до яких відносяться:
- мідляк степовий
- мідляк піщаний
- мідляк широкогрудий
- мідляк кукурудзяний
Заходи захисту проти них такі самі, як і проти дротяників. В більшості випадків для обмеження розмноження і шкодочинності достатньо дотримуватися сівозміни і вологозберігаючої системи обробітку ґрунту. Проти жуків піщаного мідляка також застосовують метод отруєних принад.
Є, за словами пана Федоренка, ще такий шкідник як кравчик-головач. У його випадку шкодять насамперед жуки, а не личинки. Наносять шкоду вони до кінця травня, а потім, після відкладання яєць, більша частина жуків відмирає, а частина забирається в нірки і в стані діапаузи залишається в ґрунті до весни наступного року. Живе кравчик-головач сім’ями. Зимує в ґрунті на глибині 50 см, а його нірка може сягати до 1 м.
Система обмеження шкідливості жука кравчика-головача дужа різноманітна – від весняних ґрунтових розкопок нір, до обробки кормових рослин біопрепаратами та інсектицидами.
Ще один шкідник, який становить загрозу сходам – це сірий буряковий довгоносик, який розповсюджений по всій Україні. Якщо порівнювати цього шкідника з іншими жуками, то він довгожитель. Його тривалість життя досягає до двох років. Небезпеку для рослин становлять в першу чергу жуки. У фазі сходів вони об’їдають сім’ядолі і перші справжні листочки, личинки ж з’їдають корінці соняшника.
Засоби захисту від цього шкідника, за словами науковця, – це знищення бур’янів, що є кормом для личинок, дотримання сівозміни, передпосівна обробка насіння інсектицидами та посходова обробка рослини.
Значну частину своєї лекції Андрій Федоренко присвятив родині саранових. Він зауважив, що в умовах України з цієї родини досить поширені сарана італійська або прус, перелітна або азіатська та її підвид – середньоруська, марокканська та різні види кобилок (блакитнокрила, темнокрила, білосмугаста, чорносмугаста, безкрила, лучна та інші), загалом до 20 видів.
Науковець нагадав, що в радянські часи для боротьби з сараною (та ін. масовими шкідниками) була навіть створена спеціальна служба захисту рослин, що мала велику мережу станцій. Ділянки, де щільність личинок наближалась до критичної, швидко виявлялись і оброблялись отрутохімікатами. Крім того, місця, придатні для відкладання яєць, восени розорювались (для профілактики) – в результаті частина кубушок (так називаються «касети», що відкладаються кобилками) опинялась на поверхні, взимку промерзала, а інша – попадала занадто глибоко в землю, і весною личинки, що вилупились з яєць, не могли відкопатися.
Ще одним способом боротьби з сараною вважають випалювання стерні, але, за словами пана Андрія, ефективність його сумнівна – кубушки знаходяться на глибині 5-7 см, куди тепло від стерні, що палає, практично не проникає.
Захисні обробки посівів проти саранових розпочинають за масової появи личинок першого віку. Зокрема, застосовують обприскування. Основну масу личинок стадних саранових слід ліквідувати до закінчення розвитку третього – четвертого віків, до окрилення саранчуків необхідно завершити хімічні заходи.
Важливо, що обробки проводять вранці та ввечері, коли комахи знаходяться на рослинах.
Наступний шкідник, який може становити загрозу соняшнику, – це озима совка. Раніше її називали зимовою сараною. Цей шкідник веде нічний спосіб життя. Шкода від гусені совки полягає в тому, що вона перегризає стебельце сходів соняшника. Пан Федоренко зазначив, що починаючи з 2011 року можна помітити зниження чисельності цього шкідника в Україні. Причина цього – посушлива жарка погода влітку, яка викликає безпліддя самиць совки.
Щоб захиститися від цього шкідника аграрії, окрім агротехніки, застосовуються біометоди (трихограма), обробку спеціальним препаратами та ін.
Наступний шкідник – лучний метелик – уражує широкий спектр культур. Він не пошкоджує рослини, оскільки харчується нектаром квітів. Основну шкоду завдає його гусінь, яка об’їдає листя рослин, вигризаючи в ньому дірочки неправильної форми. У разі повного знищення листової маси рослини звичайно гинуть. Цікаво, що причиною появи цього шкідника на полях є квітучі бур’яни, які приваблюють метелика. Завдяки вітру лучний метелик може мігрувати на великі відстані, не дивлячись на те, що він погано літає. Проте, як і у випадку з озимою совкою, жаркі посушливі умови приводять до зменшення популяції цих шкідників, оскільки викликають безпліддя самок.
Для захисту від лучних метеликів використовують агротехнічні методи, хімічний захист, а саме використання інсектицидів, та біозахист.
Ще одним шкідником, гусінь якого шкодить суцвіттям, є соняшникова міль або вогнівка. За словами науковця, пошкоджені ним кошики часто загнивають при потраплянні в них дощової води. Протягом року розвивається одне-два покоління соняшникової молі. Веде вона переважно нічний спосіб життя.
Пан Федоренко підкреслив, що дуже великим досягненням у свій час щодо захисту культур від цього шкідника стало виведення панцерних сортів соняшнику. Завдяки ним соняшник майже не пошкоджувався гусінню і втрати врожаю були мінімальними. Але зараз при такій великій кількості сортів аграрії використовують не більше 7% панцирного соняшнику. Тому основним засобом захисту рослин від молі науковець вважає глибоку зяблеву оранку на полях.
Цікаво було почути від науковця про таких шкідників, як чортополохівка – перелітний метелик, який зимує в Північній Африці та на Близькому Сході та попелиця, чисельність якої на полях контролюється сонечками. Зокрема, значні пошкодження попелицями не дають соняшнику розкрити бутон кошика. І тільки в таких випадках рослини потребують обробки інсектицидами.
Ще один шкідник – цикада шестикрапкова, як і попелиця, висмоктує сік з листя рослин і є переносником різних вірусних захворювань. Засоби захисту від неї – агротехнічні (знищення падалиці зернових), обприскування інсектицидами сходів озимини, слідкування за територіальною віддаленістю полів, обприскування по крайовим смугам, обробка інсектицидами насіння.
А от останні шкідники, які назвав пан Федоренко, шкодять виключно соняшнику. Перша з них – південна соняшникова шипоноска. Окрім пошкоджень личинками рослини, її жуки переносять збудники грибних і вірусних хвороб. Зимує цей шкідник в стеблах незібраного соняшнику. Відродження жука починається на початку травня. Головна причина появи шкідника на українських полях – вплив погодних умов і людини, а саме, ріст посіві соняшнику і недотримання при цьому сівозміни, небажання аграріїв збирати рослинні рештки з полів.
Засоби захисту від жука такі, як і в попередніх випадках – глибока зяблева оранка, дотримання відстаней між полями, знищення бур’янів, обробка рослин інсектицидами.
Другий характерний шкідник соняшника – соняшниковий вусак. Правда, він знищує не тільки соняшник, а й живиться лопухами та полинню. Цей шкідник може спричинити втрати врожаю від 25 до 55%.
Для захисту полів від вусака необхідно після збору кошиків соняшника негайно зрізати стебла, а рештки рослин вивозити з поля і спалювати. Також допоможе глибока оранка. Щодо хімічного захисту, то він здійснюється по аналогії боротьби з горбаткою.
Завершив Андрій Федоренко свою лекцію прогнозом на 2022 рік. Він зауважив, що при нормальному дотриманні агротехніки спалахів щодо засилля шкідників на полях соняшнику очікувати не слід.
Четвертим спікером інтенсиву «PRO.Соняшник» був Геннадій Малина, Керівник групи технічної підтримки олійних культур компанії Сингента, кандидат сільськогосподарських наук. Він виступив з презентацією на тему: «Біологічні особливості соняшнику та технологічні аспекти його вирощування».
