Жан-Поль Рену, технічний консультант AGPM (Всезагальна асоціація виробників кукурудзи Франції)
Кукурудза – одна з культур, урожайність якої постійно зростає в усіх країнах світу.
Разом з нею зростає світове виробництво: від початку 2000-х років воно росте тими самими темпами, і збільшилось за 10 років із 600 млн т до майже мільярда тонн у 2014 р. (992 млн т згідно з останніми оцінками). Такий рівень виробництва став можливим безсумнівно завдяки розширенню площ під кукурудзою в усьому світі та поліпшенню врожайності культури. Власне, що нижчий початковий рівень урожайності, то вищі темпи її зростання. Проте навіть у країнах зі стабільним успішним виробництвом, тобто там, де збирають по 100 ц/га, як у середньому в США або в Західній Європі, врожаї збільшуються щороку на понад 1 центнер, завдяки використанню генетики та вдосконаленим технологіям.
2014 рік ще раз підтвердив загальну тенденцію: хороші врожаї були зібрані практично всюди, що не забарилося позначитися на ціні кукурудзи. В умовах достатньої вологи влітку в багатьох зонах вирощування кукурудза продемонструвала високі показники завдяки компетентності виробників, ефективності використовуваної агротехніки та прогресу генетики. Зростання показників продовжиться і в найближчі роки. Чому? По-перше, тому що межа генетичних можливостей кукурудзи ще не досягнута. Найвищі врожаї, зібрані в цьому році сільгоспвиробниками, досягали 18 т/га у Франції, що значно нижче 25 т/га, які збирали в рамках конкурсів американських фермерів усіх категорій, організованих у США в 2013 році. По-друге, оскільки кукурудза – показник поліпшення сортів, для якого в усьому світі використовують усі ресурси біотехнологій, що значно ширше створення генетично модифікованих організмів, про які так багато йдеться. Вивчення геному перетворилося сьогодні в рутинну роботу («високошвидкісне» сегментування) із низькою собівартістю, прискорення циклів виведення нових сортів, варіабельність завдяки створенню різних комбінацій генів дають змогу повністю використовувати «ефект гібридизації», потужний двигун прогресу генетики. Потужні інструменти обробки даних ще більше прискорять створення нових сортів. Цю стратегію називають «геномною селекцією», вона інтегрує сучасні технічні знання і ноу-хау та дає змогу суттєво поліпшити такі складні функції, як стійкість до водного стресу та здатність відновлюватися після нього, продуктивне засвоєння води й азоту в ході метаболізму, тобто якості, які задіюють одночасно багато генів. Позаяк основну кількість кукурудзи в світі вирощують на незрошуваних полях (в Америці, Китаї, Центральній та Східній Європі), основним напрямом досліджень у світі, як приватних, так і державних, є стійкість до водного стресу.
Прогрес генетики не виключає потреби вдосконалювати прийоми агротехніки, що і є сьогодні предметом активної дослідницької роботи. Наведемо за приклад точне сільське господарство, що дає змогу краще експлуатувати простір (GPS), удосконалювати техніку (ґрунтообробну техніку, машини швидкого висіву, що допомагає оперативно обробляти вільні простори), вести спостереження за посівами для кращого попередження (мережі спостереження, дрони …), створювати архітектуру місцевих сортів (скорочення міжрядь); усі технології об’єднують для ефективнішого використання у виробництві впроваджуваних ресурсів, тобто для екологічної інтенсифікації виробництва кукурудзи. Тож якщо нормативні та політичні обмеження не стануть на шляху розвитку генетики та не будуть перешкоджати впровадженню нових можливостей і коштів у виробництво (як це відбувається у Франції), кукурудза матиме всі шанси стати рослиною XXI-го століття.
