Записала Ірина Корчагіна, конкурс «Кращий молодий агроном» (Україна)
За сім років роботи у Grain Alliance – «Баришівській зерновій компанії» Юрій Чебан пройшов шлях від агронома-обліковця до регіонального агронома Чернігівського підрозділу. Свій професійний розвиток він пам’ятає до дрібниць, як і перемогу в конкурсі «Кращий молодий агроном».
Кореспондент: Юрію, ти був у першому наборі конкурсу «Кращий молодий агроном».
Юрій Чебан: Так, і досі вважаю, що потрапив на конкурс долею випадку. У 2013 році дізнався про запуск такого конкурсу із ТВ-програми «Сільський час». Завдання виконував ночами, бо вдень був зайнятий у полі. Відповіді готував, спираючись на свій практичний досвід, додавав фотографії із полів.
Про те, що подав заявку на участь, навіть не афішував у своєму оточенні. Не люблю хвалитися. Виграв – то виграв. І досі пам’ятаю, як мені повідомили про перемогу. Був кінець вересня, чи початок жовтня, ми якраз сіяли пшеницю після соняшнику. Аж тут дзвінок із незнайомого номера, а у слухавці кажуть: «Добрий день, Юрію Івановичу, ви перемогли у конкурсі». Нічого собі, – думаю, – до мене так ще ніколи ніхто не звертався. Повірив остаточно, коли у Києві вручили сертифікат переможця на навчально-ознайомчу подорож до Франції.
Кор.: Якою була твоя посада на період участі й перемоги у конкурсі? Як ти розвився професійно?
Ю. Ч.: Працював уже третій рік після закінчення університету. Під час подачі заявки йшов другий місяць, як я був агрономом-обліковцем у «Баришівській зерновій компанії» у Березані на Київщині. За 9 місяців перевели на Чернігівщину регіональним агрономом. Там мали тоді в обробітку 4800 га. За два роки все вивчив на місці, напрацював статистику із вирощування та урожайності в розрізі гібридів. Непросто було, багато навчався та практикував. Нині можу навіть «на око» припустити врожайність посівів.
Кор.: Як відреагувало керівництво на твою перемогу в конкурсі?
Ю. Ч.: Певною мірою я виріс у їхніх очах. Усе-таки переміг у всеукраїнському конкурсі. Бути одним із чотирьох переможців – не порожні слова. Тип паче, що цінність «Баришівської зернової компанії» – люди, не дарма наш засновник завжди наголошував, що це компанія із людським обличчям. Довіра до співробітників є дуже високою.
Кор.: Ти часто згадуєш про конкурс?
Ю. Ч.: Аякже. Навіть минулого року радив одному своєму приятелю взяти участь у конкурсі. Я ж свого часу ризикнув, і мені пощастило. До того ж подорож переможців до Франції стала моїм першим закордонним досвідом. Якби моя вчителька французької мови знала, що я буду біля Ейфелевої вежі, ставила мені б у школі одні п’ятірки. У поїздці для нас усе повністю організували на місці. Двері відкривають, а там тебе чекають. Це було дуже приємно.
У наступні роки багато подорожував різними країнами Європи та Азії, але перший раз усе-таки був незабутнім.
Кор.: Чи змінив конкурс у певному сенсі твоє життя?
Ю. Ч.: Змінилось моє ставлення до власної країни. Коли я повернувся із Франції, мені хотілося відразу проїхатись Україною. Власне, ми намагаємося поїхати за кордон, бо там, буцімто, цікавіше. А свого тут, поруч, ми не бачимо.
Кор.: Були ситуації в роботі, коли внутрішній голос підбадьорював: «Юра, ну ти ж кращий молодий агроном»?
Ю. Ч.: Це допомагає в тому випадку, коли все набридло. Коли закрадається думка все покинути. Але куди я подінуся? Я ж агроном за освітою, вже досвід маю. Продавцем йти не хочу, для цього має бути хист та гідний продукт. Тож у такі моменти нагадую собі, що вже якщо обрав собі роботу на землі, то назад дороги немає.
Кор.: Щоб ти порадив потенційним учасникам, які не наважуються на участь у конкурсі?
Ю. Ч.: Для агронома найголовнішою рисою має бути цікавість. Приміром, я маю диплом агронома-дослідника. І робота моя теж повністю полягає в щорічних дослідженнях. За роки роботи я вивчив кожне поле, знаю де які ґрунти, особливості рельєфу, строкатість щодо забезпечення елементами живлення тощо. Часто з колегами випробовуємо нові схеми захисту посівів, препарати, нові гібриди.
Кор.: Наскільки високою, на твою думку, нині є цінність агрономічної професії?
Ю. Ч.: Як я вчився, нам наголошували, що за аграріями майбутнє, а я думав, що ви розказуєте, що ви знаєте про те майбутнє. Нині сільське господарство – одна з найвагоміших галузей в Україні щодо ВВП. Коли я починав вчитися, суспільство зневажливо оцінювало професію, мовляв, «нещасний, на агронома пішов». Тепер же інша крайність – представників нашого фаху називають ледь не з великої літери. Бути агрономом вважається дуже престижно. Усі думають, що агрономи лопатою гроші гребуть, на автівці полями катаються й нічого не роблять.
Агроном же постійно має вдосконалюватися. Бо якщо ти не будеш займатися самоаналізом, аналізувати свої помилки, тебе ніхто не навчить. Якщо бажаєш навчитися, то ти навчишся. А якщо не захочеш, тебе будуть усі професори світу вчить і не навчать.
