Ольга Башинська, завідувач сектору фітосанітарного контролю й аналізу ризиків Держфітослужби України
Останніми роками спостерігається стійка динаміка збільшення виробництва ягідних культур. Перш за все, це пов’язано з інтродукцією нових сортів іноземної селекції, які характеризуються поліпшеними характеристиками, зокрема щодо транспортабельності і лежкості ягід. Водночас, збільшується на культуру тиск хвороб і шкідників, в тому числі, карантинних.
Суниця садова є основною ягідною культурою в Україні. У 2015 р. загальна площа під нею становила понад 9000 га, а валовий збір ягід сягнув понад 50 тис. т.
Не лише сільськогосподарські підприємства, а й селяни у приватному секторі вирощують суницю як із вітчизняного, так і з імпортного посадкового матеріалу. Співвідношення української розсади суниці до іноземної становить 58 до 42% відповідно. Відомо, що у 2011 р. українські виробники виростили близько 16 млн саджанців розсади суниці садової, проте щороку ще імпортують 10–12 млн шт. Здебільшого рослини завозять із Італії, Нідерландів і Німеччини.
Шкідники мандрують на іноземній розсаді
Обсяги імпорту садивного матеріалу щорічно збільшуються й з огляду на це, зростає і ризик потрапляння на українські полуничні плантації карантинних шкідників, раніше невідомих у нашій країні.
Багатьом виробникам ароматної ягоди відомі такі шкідники, як суничний кліщ, суничний листоїд, малиново-суничний довгоносик, також уже є навіть певний досвід у боротьбі з ними. Однак існує ймовірність того, що разом із імпортною розсадою можуть з’явитись і раніше відсутні на території Україні шкідники. Йдеться про карантинних для України довгоносиків – суничного квіткоїда та суничного брунькоїда.
Фітосанітарні вимоги до розсади
Поряд з іншими вимогами, обмеження, що стосуються цих шкідників, визначені у Директиві Ради 2000/29/ЄС «Щодо заходів захисту для попередження появи на території Союзу організмів, шкідливих для рослин і рослинних продуктів та для попередження їхнього поширення в країнах Союзу». Зокрема, цією Директивою (Додаток ІІ, частина А) заборонено завозити Anthonomus bisignifer Schen. і Anthonomus signatus Say у разі їхнього виявлення у садивному матеріалі рослин роду Fragaria (полуниця). Крім цього, всі країни євроспільноти висувають певні вимоги до розсади полуниць: потрібно, щоб транспортування останньої супроводжувалось офіційним документом, який би підтверджував, що рослини походять із районів, вільних від цих комах (A. bisignifer і A. signatus).
Це слід враховувати тим виробникам, які матимуть бажання експортувати свою продукцію до кран ЄС і заздалегідь подбати про правильне оформлення фітосанітарних документів, аби уникнути неприємних випадків на кордоні з ЄС.
Карантинні квіткоїд та брунькоїд
Отже, з Директиви Ради 2000/29/ЄС зрозуміло, що для всіх без винятку країн ЄС Anthonomus bisignifer Schen. – суничний квіткоїд та Anthonomus signatus Say. – суничний брунькоїд є карантинними шкідниками. Крім ЄС, ці комахи мають статус карантинних також у Південній Африці, Аргентині, Парагваї, Йорданії, Росії (лише A. signatus ), Туреччині й Україні.
Обидва види жуків належать до родини довгоносиків (Curculionidae) і на суниці шкодять маже однаково, а й у регіонах, де набули широкого поширення, завдають суттєвих збитків.
Основною економічно важливою культурою суничних квіткоїда і брунькоїда є полуниця (Fragaria). Водночас вони можуть пошкоджувати ожину звичайну (Rubus caesius) й інші види рослин із роду малина (Rubus), а також троянду, шипшину (Rosa).
Географічне поширення
Anthonomus bisignifer – Корея (Північна, Південна), Росія (Східний Сибір, Далекий Схід), Японія. У Японії суничний квіткоїд щорічно завдає суттєвих збитків плантаціям полуниці, знижуючи кількість та товарну якість ягід.
Anthonomus signatus поширений в Канаді, США. У США (на півдні Нью-Джерсі) A. signatus на початку ХХ ст. повністю знищив урожай полуниці на значних площах й істотно зменшив його на інших плантаціях (іноді втрати становили 75%). Про такі та подібні збитки повідомляли у Нью-Йорку (США) і в Квебеку (Канада).
Сьогодні суничний брунькоїд класифікують як головного шкідника суниці та другорядного малини й ожини на Сході та Північному Сході Північної Америки.
Ознаки пошкодження
В англомовній літературі A. signatus має також назву «Clipper», що в дослівному перекладі означає: «машинка для стрижки волосся, секатор, ножнички». У східній частині Сполучених Штатів Америки ця комаха відома як «полуничний кліпер» (Strawberry Clipper) або просто «машинка» через її здатність «відсікати» пуп’янки, що є для A. signatus, а також для A. bisignifer характерною ознакою пошкодження.
На заселених цими довгоносиками рослинах помітні частково перегризені пуп’янки, які звисають із рослини, та такі, що вже лежать на землі, під кормовою рослиною. Можливе незначне об’їдання листків.
Зовнішні ознаки
Жуки: завдовжки 2–3 мм (у A. bisignifer – 3–4,5 мм), забарвлення мінливе – від червонувато-коричневого до чорного. Голова і передньоспинка темно-коричневі або чорні (самка темніша за самця). Передньоспинка звужена до передньої частини, посередині і з боків є смужки білуватих лусочок, інша частина вкрита поодинокими коричнюватими лусочками. Щиток маленький, щільно вкритий білуватими лусочками; надкрила – від блідо-коричневого до темно-червоно-коричневого кольору, їхня темніша трикутної форми бокова частина обмежовується смугою щільних білуватих лусочок видовженої форми. Ноги світло-коричневі, передні стегна із одним маленьким зубцем, гомілки тоненькі. Черевце повністю темно-коричневе або чорне, не дуже щільно вкрите білуватими видовженими лусочками. На кожному надкриллі може бути темна пляма.
Яйце: розміром до 0,5 мм, біле, блискуче. Личинка: блискуча, біла, потім сірувата, циліндрична, вигнута, безнога, із маленькою світло-коричневою головою завдовжки близько 3–4 мм.
Лялечка: жовтувато-біла, розміром приблизно 2–3×1–2 мм, заляльковується у залишках бутона (пуп’янка).
Малинно-суничний довгоносик
Поряд із описом цих карантинних довгоносиків суниці слід нагадати про звичайного для наших ягідників малинно-суничного довгоносика (Anthonomus rubi). Цей сірувато-чорний жук завдовжки 2–3 мм пошкоджує молоде листя, квітконоси та бутони суниці. Особливості його розвитку дуже подібні до відсутніх на нашій території карантинних довгоносиків, тому варто ретельно обстежувати насадження, щоб вчасно виявити і визначити, які саме шкідники завдають шкоди вашій суниці.
Біологія карантинних шкідників
Суничний квіткоїд і суничний брунькоїд зимують у фазі імаго під рослинами полуниці або у підстилці прилеглих лісів та інших насаджень.
Жуки залишають місця зимівлі навесні, коли повітря прогріється до температури 15,5°С, зазвичай у кінці квітня. Вони відразу ж переходять на рослини, які рано утворюють бутони та ягоди. З фенологічної точки зору полуниця ідеально придатна для їхнього живлення, адже фази розвитку цієї культури відповідають потребам жуків саме під час виходу після зимівлі, у період їхнього спарювання та відкладання яєць.
Довгоносики можуть обгризати листки і пуп’янки полуниці, але основні втрати культура зазнає за пошкодження пуп’янків самками під час їхньої яйцекладки. Адже самки відкладають яйця в отвори, зроблені ними у пуп’янках полуниці. Після цього самка оперізує пуп’янок, а потім відсікає його, тож він залишається висіти лише на тонесенькій шкірці або падає на землю.
Приблизно через тиждень відроджуються личинки. Личинка розвивається всередині бутона й досягає зрілості через 3–4 тижні, а потім там же заляльковується. Личинки можуть розвиватись і в опалих бутонах (пуп’янках), які у процесі гниття зберігають достатню кількість поживних речовин для розвитку личинки. Фаза лялечки проходить також усередині пуп’янка й триває 4–9 днів.
Приблизно в червні з’являються дорослі жуки нового покоління, які певний час живляться на квітках, а наприкінці липня – у серпні йдуть на зимівлю. Щороку розвивається лише одне покоління цих довгоносиків.
Кількість відкладених яєць збільшується із підвищенням середньодобової температури повітря й поверхні ґрунту, а також за збільшення сонячної активності. Зазвичай одна самка спроможна відкласти до 77 яєць.
Способи поширення
Імаго A. bisignifer та A. signatus перелітають на короткі відстані. Поширення між країнами найімовірніше із садивним матеріалом рослин-живителів, особливо полуниці (пошкоджені бутони із личинками або жуки можуть випадково потрапити у партії свіжих ягід).
Фітосанітарний ризик
За результатами оцінки фітосанітарного ризику A. signatus та A. Bisignifer, у разі їхнього проникнення на територію України, зможуть акліматизуватись у Закарпатській, Одеській, Херсонській, Миколаївській областях, а також у Криму. Тому завезення садивного матеріалу рослин-живителів (Fragaria, Vaccinium, Rosa, Rubus) із країн, де виявили A. signatus та A. bisignifer, має відбуватися лише з районів, вільних від цих шкідників, садивний матеріал – отриманий із розсадників, які визнано вільними від шкідників упродовж останнього вегетаційного сезону.
