Держпродспоживслужбу Уряд створив у вересні 2014 року на базі п’яти контрольних органів – Держветфітослужби, Держспоживінспекції, СЕС, Держцінінспекції і Держсільгоспінспекції. Та фактично цей орган не функціонував. 2 грудня 2015 року першим заступником голови Держпродспоживслужби призначено Володимира Лапу – у минулому заступника міністра АПК. Отже, якою має стати служба і які першочергові завдання ставить перед собою – у нашому інтерв’ю із Володимиром Лапою.
Кор.: Що підштовхнуло Вас піти в політику, а тепер очолити таку велику службу?
В. Л.: А я не розумів, що йду в політику. Лише згодом з’ясував, що заступник міністра – фігура політична. Мабуть, кожна людина шукає кращого застосування своїх сил. Був період, коли я тісно співпрацював з органами виконавчої та законодавчої влади й розумів, що потрібно робити, але не було можливостей. На якомусь етапі для мене стало очевидним, що варто спробувати стати частиною системи, якщо насправді хочу щось змінити. Пристати на пропозицію міністра очолити Держпродспоживслужбу було не простим рішенням. Але тут більше можливостей для самореалізації, і фронт робіт ширший. Для мене це певний виклик. Або ти його приймаєш і рухаєшся вперед, або зупинися і стій на місці.
Кор.: Які Ваші стратегічні завдання на цій посаді – особисті й державні?
В. Л.: Я не перебільшую свою «роль в історії», тому поговоримо лише про професійні завдання. Перше – створити Службу й налагодити її роботу. Друге – регламентування діяльності певних контрольних функцій у рамках Служби, адаптація законодавства у сфері безпечності харчової продукції до європейських директив і регламентів.
Створити й налагодити роботу Служби насправді не так просто, особливо за теперішньої специфіки бюрократії. Коли мене призначили на посаду, в бюджеті не було передбачено фінансування Служби, отже, потрібне спеціальне розпорядження Уряду про перерозподіл коштів (вже схвалене) і далі – погодження Бюджетним комітетом ВР. Нині аналізуємо чинний склад органів, що ліквідовуються та реорганізовуються, в тому числі територіальних. Є певні процедури, їх потрібно швидко пройти: затвердження штатних розписів (структуру Служби уже затверджено), набір мінімум 30% штату, далі – рішення Кабміну про початок виконання службою своїх обов’язків.
Кор.: Що саме зміниться у роботі служб,що їх об’єднали у Держпродспоживслужбу?
В. Л.: На жаль, контрольні органи загалом за останні декілька років нажили собі доволі специфічного іміджу. Зокрема й ті, що вливаються у Службу. Перше, що необхідно для налагодження роботи Служби – кадровий склад. Значною мірою скористаємося тими кадрами, що вже є. На своє здивування я знайшов тут багато кваліфікованих фахівців, які через різні причин не мали змоги для розвитку. Тож є на кого опертися. Безумовно, там, де ми бачили проблеми в роботі попередніх органів, робитимемо заміни. У територіальні органи ставимо поки що заступників та в. о., а керівників призначатимемо на конкурсних засадах. Тобто людям доведеться публічно доводити свою готовність і спроможність очолювати відповідний напрям.
Друга складова – законодавчий процес і регламентування контрольних функцій у рамках Служби. На жаль, система успадкувала певні риси класичного радянського контролю, коли більшість інспекторів вважала, що держава повинна контролювати все. Нині ми дотримуємося принципу ризикоорієнтованих підходів у сфері безпечності харчової продукції. Уже закладені базові європейські принципи, коли відповідальність несе виробник, а функції Держпродспоживслужби полягають у впровадженні сучасних систем безпеки харчової продукції та наступному контролі ефективності їхньої роботи.
Наразі бачимо потребу реформування установ ветмедицини (зокрема ветлікарень і лабораторій), тому що існує жорсткий дисбаланс між управлінською вертикаллю й фінансуванням. Управління здійснюється з Києва, а фінансування йде із місцевих бюджетів, тому виникають певні непорозуміння, які з часом лише посилюватимуться. Тією мірою, як це прийнято у передовому світовому досвіді, плануємо делегувати повноваження держави недержавним суб’єктам, долучатимемо їх до розроблення законопроекту про приватну ветеринарну практику. Бачимо можливість делегувати повноваження незалежним суб’єктам, щодо визначення фітосанітарного стану зерна – недержавним лабораторіям, які відповідатимуть певним критеріям. Плануємо ще низку кроків, що зроблять систему більш гнучкою, менш корупційномісткою і забезпечуватимуть ту систему контролю, яка є в ЄС.
Кор.: На досвід яких служб і яких країн орієнтуєтеся в організації Держпродспоживслужби?
В. Л.: Організація служб на рівні ЄС та на рівні країн відрізняється, і між окремими країнами також, тому навряд чи є модель, яку можна просто скопіювати. Ба більше, у кожній країні свої традиції, своя специфіка, групи ризику, свої пріоритети у виробництві, епізоотична ситуація і багато іншого. Насамперед зважали на положення про службу, на функції та їх оптимальне компонування з метою ефективної роботи. Звісно, вивчали досвід багатьох країн.
Я бачив аналогічний орган, який працює в Нідерландах: 300 тис. підконтрольних об’єктів і близько 2500 штатних інспекторів. Нам до цього ще йти і йти: у нас понад 13 тис. людей в органах Держпродспоживслужби, а місць передбачено 9800, тому нааразі тривають скорочення. Зрозуміло, нам потрібно прагнути до сучасної європейської моделі, в якій діють ризикоорієнтовані підходи, де реакція на випадки загрози життю і здоров’ю громадян є миттєвою, держконтроль ефективний і виконує радше арбітражні функції, де певні повноваження делегують недержавним суб’єктам. Ми не прийдемо до цієї моделі за місяць чи за півроку, але плануємо принаймні за 2016 рік напрацювати серйозну законодавчу базу під таку модель забезпечення контролю.
Кор.: Як здійснюватимуть перевірки за таких підходів?
В. Л.: Хочеться налагодити систему моніторингу перевірок. Я бачу, що в перспективі це буде публічна база, у якій буде видно, хто кого коли перевіряє, які результати, чи були оскарження. Для нас це також важливо з точки зору оцінки ефективності роботи терорганів і конкретних інспекторів. Створюватимемо консультативні органи на випадок, якщо знадобиться проводити спільні перевірки діяльності відповідальних осіб Служби разом із Держпідприємництвом, тобто щоб на інституційному рівні досягати спільного бачення щодо ефективності контролю, і корегувати дії там, де люди на місцях зловживатимуть своїми повноваженнями. Будемо прописувати посадові інструкції у такий спосіб, щоб люди розуміли, що за зловживання своїми посадами вони нестимуть відповідальність.
Кор.: Якою буде оплата праці інспекторів?
В. Л.: Один із блоків організації робіт, звісно, – фінансування, бо скільки б я не висловлював ідей, але коли інспектор не має змоги прогодувати свою сім’ю, не слід розраховувати, що він буде «чистим» і «кришталевим». Необхідно закладати більш-менш пристойні заробітні плати. Запити людей, які б хотіли працювати у Службі, не є космічними, але існує певний мінімум, необхідний для забезпечення життєвих потреб. Я прошу керівників і центрального апарату, і терорганів, щоб вони не набирали граничну чисельність співробітників, а краще за допомогою надбавок стимулювали тих людей, які працюють. Із досвіду знаю, що у будь-якій установі – державній чи приватній – ефективно працює щонайбільше половина людей. Тому немає сенсу набирати повний штат, ліпше давати прийнятну мотивацію тому, хто вміє, хоче і буде працювати.
Щодо забезпечення належної оплати праці інспекторів для нас цікавий досвід реформування національної поліції. Я гадаю, ми зможемо пройти цей шлях протягом 2016 року.
Кор.: Якими принципами керуєтесь, коли добираєте персонал?
В. Л.: Два компоненти однозначно важливі: професійність і готовність дотримуватися сучасної етики контролера. Тобто не збирати гроші й не перетворювати службу на кешфлоу для себе чи інших осіб. Чесність і добропорядність плюс професійний рівень. Щодо ключових персоналій намагаюсь консультуватися з відповідними асоціаціями, бо вони бачать, як та чи інша людина проявляє себе на посаді. На рівні головних спеціалістів це не так критично, а от стосовно керівних посад хочу, щоб бачення налагодження й розвитку Служби у нас було спільне. Можливо, це дещо ідеалістичне бажання, але на будь-якій посаді я намагався формувати команду однодумців. Тож хочеться вірити й сподіватися, що й тут у Службі ми зберемо таку команду, яка покаже результат, за який не буде соромно. Навіть злагоджена команда гравців середнього рівня може переграти команду незіграних сильних індивідуальностей. Тому цей ефект я б не хотів і не буду недооцінювати.
Кор.: Яку роль відіграватиме Держпродспоживслужба у підтримці бізнесу?
В. Л.: Раніше контрольний орган не сприймав свою роль як підтримку. Безперечно, потрібно змінити цю ситуацію. Докорінно ми не можемо її змінити, бо на 80–90% він все ж таки виконує функцію контролю. Але є певні напрями, де ми насправді могли б, мусили б і будемо допомагати суб’єктам господарювання. Наприклад, впровадження сучасних систем гарантування безпеки продукції на кшталт НАССР тощо. Зрозуміло, що є великий бізнес, для якого це не проблема. Для середнього і дрібного бізнесу це складніше, і тут, мабуть, функція Держпродспоживслужби полягає не лише і не стільки в контролі суб’єктів господарювання (виписуванні штрафів і демонстрації своєї важливості), скільки в тому, щоб розвернути цю систему на допомогу бізнесу. Інспектор має розуміти, як працює, наприклад, система НАССР, і перш за все він має бути порадником. Якщо суб’єкт не дослуховується до його рекомендацій і свідомо не дотримується принципів, передбачених вітчизняним законодавством, тоді треба застосовувати санкції. Подекуди у нас трапляються абсолютно безглузді штрафні санкції, але у повній відповідності до чинного законодавства. Отже, потрібно оптимізувати законодавство. Ми максимально відкриті для того, аби зробити законодавство більш дружнім щодо бізнесу. Ми сьогодні готові бути помічником, драйвером і провайдером необхідних змін.
Кор.: Яку роль відіграватиме Держпродспоживслужба у виході на міжнародні ринки?
В. Л.: Складова зовнішніх ринків дуже важлива, тому що внутрішній попит не зростає і в силу соціальних реалій навряд чи зростатиме найближчими місяцями, можливо, навіть роками. Тому, розвивати виробництво ми можемо лише завдяки виходу на зовнішні ринки. А ринки побудовані у такий спосіб: зазвичай, будь-яка країна зацікавлена в імпорті сировини й не зацікавлена в імпорті готової продукції, і домагається цього через технічні торговельні бар’єри, ветеринарні й санітарні вимоги, тарифну політику (імпортні мита) на готову продукцію. Саме із продукцією з доданою вартістю виходити на світові ринки збуту доволі важко. І тут велику роль має відігравати Держпродспоживслужба.
Досить якісну роботу зроблено торік. Ми звикли нарікати на країну й на чиновників, але ось факти. Ветфітослужба минулого року забезпечила експорт яєць до Ізраїлю, птиці до Єгипту, молочної продукції на ринок Китаю, успішно провела перевірку українського насіння, а наприкінці року домоглася дозволу експорту до ЄС для молочних підприємств. Останнє – знакова подія, адже європейський ринок характеризується найбільш прогресивною і складною системою безпечності продукції. Тому ми збираємося серйозно посилювати кадровий склад міжнародного департаменту Держпродспоживслужби. Сподіваюся, найближчим часом відзвітуємо про чергові приємні новини. Це також непряма допомога бізнесу, адже без відкриття зовнішніх ринків забезпечити прибуткове виробництво аграрної продукції неможливо.
Кор.: Якою бачите позицію України в найближчі п’ять років на міжнародній аграрній арені?
В. Л.: Наразі стоїть питання фізичного виживання української економіки. Від аграрного сектору в Україну надходить близько 37% усієї валютної виручки, тому роль цієї галузі важко переоцінити. Класичні нарікання на аграрний сектор полягають у тому, що експортується здебільшого сировина. Тож хочеться зробити свій внесок і в структуру експорту, щоб вивозили більше продукції з доданою вартістю. Працюватимемо з європейськими партнерами стосовно насіння, щоби перетворити позитивний звіт DG SANTE про результати аудиту насіннєвої галузі на форматне рішення Єврокомісії. Недооцінений, як на мене, потенціал органічного виробництва. Я не маю ілюзії, що українці масово перейдуть на споживання органічної продукції, тому що це теж залежить від рівня доходів, але поруч є місткий європейський ринок, і ми далеко не повною мірою реалізуємо свій потенціал там. Зараз беремо участь у розробленні нової редакції законопроекту про органічне виробництво, зокрема щодо коректного визначення повноважень компетентного органу – Держпродспоживслужби. Логіка в тому, щоб дати можливість розвиватися тим напрямам аграрного виробництва, що мають потенціал більшої маржинальності й здатні до розвитку.
Кор.: Як забезпечуватимете безпечність і якість харчових продуктів? Часто на полицях продукція, яка не відповідає тому, що про неї написано.
В. Л.: Це більше стосується маркування. Якість продукції – це предмет взаємодії покупця і виробника. Можна купити дешевше і менш якісне, або дорожче та якісніше. Завдання держави – гарантувати безпечність продукції, щоби споживач був певен, що вона не зашкодить його здоров’ю. Друга річ – коректне інформування споживача, щоб він розумів, за що платить.
Переживаємо цікавий період історії. Раніше контрольні органи слугували для того, щоб формувати грошові потоки, через це й маємо сьогодні відповідні наслідки. Запровадили мораторій на перевірки, обмежили можливості для їх проведення. Гадаю, паралельно мають відбуватися два процеси. Ми як Служба маємо підвищувати ефективність своєї роботи, її прозорість і комунікацію з бізнесом, показувати відсутність у нас суб’єктивізму, бажання заробляти гроші на бізнесі. З іншого боку, демонструючи це, ми матимемо моральне право претендувати на право проводити перевірки. Бо коли діє мораторій, важко реалізовувати передбачені функції контролю. Стосовно харчової продукції – це константа для ЄС, що перевірки не лише можливі, а інспектор може прийти без попередження. Там де йдеться про здоров’я людей, не лімітують змоги комунікації контрольного органу з бізнесом. Моє завдання – саме забезпечити транспарентні прозорі умови комунікації.
Повертаючись до особистих завдань… Є сфери, у яких неможливо відмовитися від держконтролю: епізоотичний контроль, ветеринарна документація, насамперед міжнародні ветеринарні й фітосанітарні документи. У плані дерегуляції скасовано багато дозволів, що їх можна було скасувати. Контроль у названих сферах не може відбуватися так просто, як в інших. Інвестиційна привабливість країни – це багатокомпонентна проблема, що включає політичну і макроекономічну стабільність, ефективність захисту права власності, судову й податкову системи. І може десь четвертим-п’ятим рядком – державний контроль у сфері безпечності харчових продуктів, захист прав споживачів. Успіх країни, економіки складається із маленьких елементів, і кожен має розуміти, де сфера його відповідальності. І кожен має вкладати свою цеглинку у відбудову всієї країни. Тому свою функцію (у Держпродспоживслужбі) я бачу як цеглинку, що допоможе створити належний інвестиційний клімат в Україні. Потенціал економіки країни відомий, але через об’єктивні й суб’єктивні причини ми ще не створили умов для його повноцінної реалізації. Усі можливі ресурси (з точки зору комунікації з бізнесом, отримання зворотного зв’язку, фахової експертизи, залучення міжнародних партнерів) використовуємо, щоб обрати таку модель, яка, з одного боку, гарантуватиме виконання функцій, з другого – буде максимально дружньою щодо суб’єктів економічної діяльності.
Кор.: Коли Держпродспоживслужба запрацює повноцінно?
В. Л.: Сподіваємося що з початку березня нова служба зможе працювати повноцінно.
Кор.: Дякую за розмову і бажаю успіхів у подальшій роботі!
