Іон Морару, Ukrainian Legal Assistance
Катерина Чобітько, Національний університет біоресурсів та природокористування України
Сучасне свинарство важко уявити без використання антибіотиків. На сьогодні використання цих препаратів у тваринництві має декілька практичних призначень.
По-перше, вони є основним засобом етіотропної терапії під час лікування інфекційних захворювань. По-друге, досить масовим стало додавання їх у корми з метою стимуляції росту тварин та профілактики деяких інфекційних захворювань.
Серед продуктивних тварин свині найчастіше піддаються різного роду захворюванням інфекційного генезу. З-поміж заразних захворювань свиней вагому частку займає саме бактеріальна патологія: бешиха, сальмонельоз, пастерельоз, лептоспіроз, ензоотична пневмонія, колібактеріоз, дизентерія, АПП, стафілококози, стрептококози та ін. Для боротьби із цими захворюваннями власники тварин часто використовують різні схеми антибіотикотерапії – як швидкий та ефективний метод для подолання наслідків небажаних «гостей».
Яких наслідків слід очікувати?
Останнім часом великого поширення у ветеринарній медицині набули напівсинтетичні антибіотики широкого спектра дії. Проте не все так добре із їхнім застосуванням – більшість із них негативно впливають і на макроорганізм, знижуючи його імунологічну реактивність та резистентність. Деякі антибіотики мають гепато-, нефро-, ото-, мієлотоксичну дію, що викликає у тварин алергічні реакції, інтоксикації, порушує гемопоез (кровотворення), обмін речовин і регенеративні процеси.
Головні чинники, що можуть спричинювати негативні наслідки для здоров’я тварини, це нераціональне використання препарату з перевищенням максимально допустимих доз, необґрунтоване подовження курсу лікування та збільшення кратності застосувань. Зазвичай під час вибору антибіотика для лікування дуже часто не враховують індивідуальну та вікову чутливість тварин, а також особливості фармакокінетики діючої речовини.
Побічні реакції, що виникають за певних умов антибіотикотерапії, залежно від механізму дії препарату на організм тварини можна розподілити на три групи:
1.Реакції через підвищену індивідуальну або вікову чутливість тварин до протимікробних препаратів (алергічні реакції), викликані ідіосинкразією чи сенсибілізацією організму до складових лікувального засобу. Такий тип реакції зазвичай не пов’язують із кількістю введеного препарату. Однак її прояв може варіювати від легких шкірних реакцій (еритеми, кропив’янка) до анафілактичного шоку з летальним наслідком.
2.Токсичні реакції організму часто пов’язують із дозою введеного препарату та періоду його застосування. Обумовлюється такий ефект органотропністю та специфічністю дії лікувального засобу на макроорганізм. Найчастіше уражуються печінка, нирки, нервова й серцево-судинна системи, кровотворні органи, а також шлунково-кишковий тракт.
3.Реакції через біологічні зміни в організмі тварини чи мікробному агенті. Сюди відносять: утворення стійких штамів мікроорганізмів до дії цього препарату, суперінфекції, дисбактеріози, ослаблення імунної системи, порушення обмінних процесів, особливо вітамінного.
Значна кількість побічних реакцій з явним клінічним проявом розвиваються в результаті взаємодії відразу декількох чинників. Так, наприклад, діарея у поросят може виникати від прямої дії препарату на слизову оболонку чи нервово-м’язовий комплекс кишківника, а також як наслідок суперінфекції або дисбактеріозу, спричиненого довготривалим застосуванням будь-якого антибіотика.
Відновлювальні реакції, пов’язані з пригніченням гемопоезу (агранулоцитоз, гіпопластична анемія), зазвичай прямо пропорційні кількості введеного препарату. В основі їхнього ґенезу лежать реакції сенсибілізованих елементів крові та кровотворних органів з антигенами, що утворюються повторно (за зв’язування діючої речовини антибіотика з білками плазми крові). Отже, розподілення побічних реакцій організму тварини на дію того чи іншого антибіотика є досить умовне.
Як виникають алергічні реакції
Антибіотики можуть викликати алергічні реакції внаслідок сенсибілізації організму. Найбільш виражені алергенні властивості мають: тилозин, стрептоміцин, пеніцилін та особливо – його напівсинтетичні препарати – оксициклін та ампіцилін, після повторних введень яких часто виникає еритематозний або везикулярний висип, набряк шкіри.
Відомо, що альбуміни плазми крові мають здатність фіксувати компоненти, які тимчасово циркулюють у крові після їхнього потрапляння в організм. Тож багато лікарських речовин, включаючи антибіотики, сульфаніламідні та нітрофуранові препарати, здатні викликати сенсибілізацію, а потім і алергічні реакції у тварин, незалежно від хімічного складу та способу їх введення. За зв’язування з білками плазми крові вони утворюють штучні, але повноцінні антигени, які викликають в організмі синтез антитіл.
На відміну від прямих токсичних реакцій, алергічні прояви не пов’язують із фармакологічними властивостями лікарського препарату. Алергія виникає в результаті вивільнення з тканин організму біологічно активних речовин, таких як гістамін, гепарин, серотонін. Виділення цих речовин відбувається під впливом комплексу антиген-антитіло, що утворюється на тучних клітинах за відсутності в достатній концентрації специфічних антитіл у циркулюючій крові. Виділені біологічно активні речовини відповідно діють на нервову систему, гладку мускулатуру судин, бронхів та інших органів, також впливають на швидкість згортання крові й проникність судин.
Види алергічних реакцій
Згідно з класифікацією Х. Планельєса, алергічні реакції, викликані антибіотиками, за своїм характером поділяють на три види:
-Реакції переважно пов’язані з ураженням шкіри та слизових оболонок. Мають різний характер прояву: кропив’янка, ангіоневротичний набряк.
-Реакції генералізованого характеру типу «сироваткової хвороби» або анафілактичного шоку.
-Алергічна реакція з боку крові та кровотворних органів: еозинофілія, лейкопенія, геморагічний синдром.
З-поміж усіх видів алергічних реакцій на антибіотики найнебезпечнішим для свиней є анафілактичний шок, який розвивається досить швидко. Так, летальні зміни в організмі за цього типу реакцій протікають протягом декількох хвилин чи навіть секунд після введення препарату, тому дуже часто в таких ситуаціях неможливо вжити екстрених заходів для порятунку тварини. Також слід враховувати, що анафілактичний шок може виникати не лише за парентерального введення діючої речовини, але і за будь-якого способу його використання, включаючи пероральне чи місцеве.
Більш легка форма алергії за антибіотикотерапії – це реакція типу «сироваткової хвороби», що клінічно проявляється висипами, лихоманкою, збільшенням лімфатичних вузлів, ангіоневротичним набряком. Може виникати в усіх статевовікових групах свиней на застосування антибіотиків, а також сульфаніламідних та нітрофуранових препаратів.
Дещо про токсичні реакції
На практиці прямі токсичні реакції спостерігають трохи рідше, ніж алергічні. Такі реакції обумовлені фармакологічною дією антимікробного агента на органи та тканини макроорганізму і мають пряму залежність від кількості введеного препарату. Токсичні реакції характерні для кожної групи антибіотиків. Зазвичай їх виявляють лише за передозування, тобто у випадках, коли препарат застосовують тривалий час у максимальних дозах або за значного перевищення разової дози введення.
Реакції, пов’язані з біологічною дією препарату
До типу реакцій, обумовлених біологічною дією антибіотика на організм тварини чи мікроорганізму (в тому числі й непатогенного), відносять: появу антибіотикостійких штамів мікроорганізмів, суперінфекцію, дисбактеріоз, реакцію бактеріолізу Яриша-Герксгеймера, пригнічення імунної відповіді, порушення вітамінного обміну. (Детальніше про ці реакції в Agroexpert №11 (2015) у статті «Як і коли слід застосовувати антибіотики»).
Чи існує альтернатива антибіотикам?
1. Застосування антибіотиків для профілактики не лише не вирішує проблеми виникнення хвороб, а й, навпаки, може їх спричинити та прискорити трансформацію умовно патогенної мікрофлори в патогенну. Тому останнім часом альтернативою антибіотикам дедалі частіше стають пробіотики – препарати живих мікроорганізмів, які позитивно впливають на бажану мікрофлору та мають виражені захисні властивості: біфідобактерії, молочнокислі та спороутворювальні бактерії, а також стрептококи й анаеробні спороутворювальні бактерії. Останні є найефективнішими препаратами.
Під час проростання спор у шлунково-кишковому тракті утворюється низка біологічно активних продуктів, що негативно впливають на умовно патогенну мікрофлору та сприяють розвитку біфідо- та лактобактерій. Завдяки цьому зменшується контамінація навколишнього середовища патогенними мікроорганізмами, а відповідно, і ризик виникнення захворювань як у свиноматки, так і в поросят. Доведено, що Bacillus licheniformis має виражені імуномодулювальні властивості – стимулює синтез ендогенного інтерферону, лізоциму, підвищує фагоцитарну активність лейкоцитів, посилює синтез імуноглобулінів.
2. Механізми позитивного впливу фітогенів на виробничі показники тварин ще не до кінця з’ясовані. Згідно з висновками окремих вчених, ефірні олії можуть порушувати цілісність цитоплазматичної мембрани патогенів. Більше того, антибактеріальний ефект ефірних олій пов’язують із спроможністю їхніх активних компонентів не тільки проникати крізь стінки клітини, а й вступати у взаємодію із внутріклітинними утвореннями та навіть руйнувати їх. Очевидно, саме завдяки таким властивостям ефірні олії значно поліпшують продуктивність тварин. Адже, зменшуючи кількість патогенів у кишківнику, вони зменшують конкуренцію за поживні речовини, роблять їх доступнішими для засвоєння та профілактують шлунково-кишкові захворювання. Серед позитивних ефектів використання ефірних олій у раціоні свиней є: збільшення секреції ендогенних травних ферментів, модулювання імунної системи, антибактеріальний, протигрибний та противірусний ефекти, зменшення випадків падежу.
