27 вересня 2017 у Києві відбулася відкрита дискусія на тему: Вільний обіг землі: потужний стимул для зростання економіки чи улюблена політична гра? Маніпуляції політиків, реальні економічні показники, а також ключові фактори впливу на ситуацію обговорювали учасники дискусії, яка була організована Українською Асоціацією медіа Бізнесу (УАМБ).
За даними Дослідження «Ставлення населення до ЗМІ та споживання різних типів ЗМІ», яке було проведено у 2017 році соціологічною компанією InMind на замовлення Міжнародної громадської організації Internews Network, 54% українців відчувають нестачу у ЗМІ матеріалів про земельну реформу. Цим користуються партійні лідери, формуючи хибне уявлення, що відкритий ринок землі – це небажана перспектива та великі ризики. А що ж насправді?
«В кожному політичному сезоні є активні пропагандисти, які лякають людей іноземцями та олігархами, які скуплять землю «і тоді все». Вони знають, що роблять, адже «94% людей, опитаних VoxCheck, отримують інформацію про земельну реформу саме від ЗМІ та від політиків. Найбільш активно працюють на цьому полі РПЛ, Батьківщина, Аграрна партія України та Свобода – як через ЗМІ, так і на зустрічах з виборцями напряму, доносять їм те, що вважають за потрібне. І це доволі сильно викривлює розуміння людьми реальної картини світу в цілому і земельної реформи зокрема. Але зараз, у вересні, після літнього сплеску активності партій у інформуванні населення щодо земельної реформи, VoxCheck відзначає суттєвий спад – практичне припинення комунікації на тему земельної реформи і переключення партій на питання економіки, субсидій та ціни на газ», – наголосив Максим Скубенко, аналітик проекту VoxCheck.
Чому ж так відбулося? Вочевидь тому, що питання скасування мораторію на продаж землі було відкладене. А як розвиватиметься ситуація далі?
«Ринок землі буде. Рано чи пізно. І питання не в цьому, а в тому, яким буде дизайн цього ринку землі. За результатами опитування, проведеного нами наприкінці 2015 року, відкладена пропозиція складає 2 – 2,2 млн. га. Іншими словами, якщо завтра відкрити продаж землі, саме стільки землі захочуть продати власники», – зауважив Олег Нів’євський, старший економіст Проекту «Підтримка реформ у сільському господарстві та земельних відносинах в Україні» Київської Школи Економіки.
А чи є на ринку стільки грошей? Одна з тез, які активно просувають противники відкритого ринку, що в Україні стільки грошей немає, і землю скуплять або олігархи, або іноземці. Насправді ж гроші на викуп землі є і у невеликих фермерів, і у великих компаній. Бо середня доходність агробізнесу сьогодні складає від 200 до 400 дол. з гектару.
Скільки ж зможе заробити власник паю, продавши його – якщо продаж, звісно, дозволять?
«Динаміка ціни на землю – один з основних факторів, який показує успішність АПК. Насправді земельну реформу почав ще Президент Кучма у 1992 році, і з 1994 по 2001 роки ринок землі був абсолютно вільним. Ціна гектару, яка склалася у той час, в залежності від регіону становила від 1500 до 2000 дол. за гектар. Сьогодні ж нормативно-грошова оцінка – адміністративний метод оцінювання землі, який застосовується в умовах відсутності ринку – встановлює ціну усього 1140 дол. за гектар. В той же час в постсоціалістичних країнах, які відкрили ринки землі – Прибалтика, Польща, Болгарія та інші – ціна на землю зросла, і суттєво. Та й починали вони з набагато нижчої ціні за гектар, ніж в Україні. Чому так сталося? А тому, що мораторій призвів до низки диспропорцій. І за 25 років мораторію в Україні врожайність на 25% нижча, ніж в країнах, які створили внутрішні ринки землі», – наголосив Григорій Кукуруза, економіст IMF Group Ukraine.
Отже, мораторій вже призвів і продовжує призводити до нижчої ціні землі в Україні, аніж вона могла б сьогодні коштувати. Але це ще не все.
«Чи знаєте, який відсоток у вартості продукції с/г (наприклад, зерна) мають платежі за оренду землі – тобто за використання основного засобу виробництва? Менше 5%. Саме з цієї ренти, яка привласнюється не господарями землі, не власниками паїв, а великим і надвеликим бізнесом – і спонсоруються політики, які далі озвучують свої тези. А крім ренти, активно працює і нелегальний ринок сільськогосподарської продукції. Існує навіть нелегальний експорт. І його обсяги – це кораблі, а не машини. Тому все дуже просто: той, хто виступає проти вільного ринку землі – виступає за корупцію!», – зазначив Олександр Крамаренко, головний редактор журналів «Деньги» та «Кореспондент».
Проте рішення – продавати чи не продавати – буде приймати кожен власник самостійно. Це – відповідальність, і це важливо.
«Щоб подолати бідність – немає іншого шляху окрім залучення зовнішніх інвестицій. В економічному сенсі це благо, а в глобалізаційному – так, це руйнує традиції і так далі. Але потрібно вибрати: або ми живемо у печері і далі у бідності, або ми приймаємо все ж таки правила гри і йдемо до цивілізованих нормальних відносин, де має бути правова визначеність. Сподіваюся, що ця правова визначеність має бути і в уявленні, правосвідомості людей, бо саме від цього залежить порядок і його дотримання. Можна написати прекрасні закони, але якщо немає нормальних уявлень про свої обов’язки, про їхнє виконання, про відповідальність – то ніякі введені правила не будуть дотримуватися», – підсумував Олександр Поліводський, партнер Правничої Фірми «Софія».
