Перше, що я зробив би, так це захистив бізнес від рейдерських захоплень, озброївши охорону. Оскільки, як показує практика, місцева влада не реагує, а правоохоронці, маючи арсенал відмовок, виконують роль спостерігачів. І тільки ті господарства, які беруть усю відповідальність на себе щодо збереження активів (не нехтуючи, в тому числі за потреби й радикальними методами) продовжують працювати, з урахуванням довгострокового планування. Аудит установчих документів, заборгованості, моніторинг юристами реєстрів, наявність інсайдерської інформації – все це в комплексі дає змогу управляти ризиком рейдерського поглинання.
Друге. З урахуванням результатів проведеного аудиту безпеки, тенденцій галузі та особливостей регіону, склав би карту ризиків агрокомпанії. Карта ризиків – це не просто маркетинговий хід консалтингових компаній, список ймовірних проблем або графічна схема ризиків підприємства. Це насамперед інструмент прогнозування подій для господарника.
Кадри – це третє. У дрібних і середніх за розміром фермерських господарствах є проблема в кваліфікованому персоналі. Так, є велика кількість людей, що працюють у цій галузі, але переважна більшість володіє архаїчними знаннями про способи й методи ефективного ведення сільського господарства. Внаслідок цього страждає і рівень систем управління аграрними підприємствами. Тому важливо визначитись, хто потрібен. Якими навиками і якостями повинен володіти фахівець для конкретної компанії та в якій сфері бути компетентним. Після цього вже зробити вибір із нових спеціалістів, або ж «відформатувати» вже наявний персонал.
Четверте – безпека продукції або сировини. Необхідність виконання цього пункту зрозуміла, тому деталізувати не варто.
І останнє, п’яте. Для зменшення втрат сировини, готової продукції під час зберігання і транспортування, а також мінімізації ризиків щодо розкрадання під час зазначених процесів – зайняв би активну позицію з аналізу та планування тривалості обертів виробничих запасів. Обсяги запасів і можливість фінансування визначають, чи це здійснюватиметься в ручному режимі або ж із залученням ERP-систем.
Займатися пошуком винних у дрібних розкраданнях, інструктувати персонал охорони і погоджувати договори на обслуговування – це також потрібно. Але … сучасний начальник служби безпеки компанії – перш за все, управлінець, який:
– знає законодавство на експертному рівні в сферах, де проявляються ризики фермерства;
– розуміє бізнес-процеси – незнання суті процесів виробництва або послуг призведе до неправильного трактування причинно-наслідкового зв’язку;
– постійно працює над підвищенням кваліфікації – швидкість розвитку технологій сучасного світу, трансформація злочинності не дають змоги затримуватися на одному місці.
Віктор Шульга, експерт в сфері безпеки, юрист практики безпеки бізнесу АО «Юскутум»
