Синдром виснаження свиноматок – клініко-анатомічний синдром різкого виснаження (втрати вгодованості), зазвичай виникає внаслідок неправильної годівлі тварин як у період поросності, так і в підсисний, що не задовольняє (не відповідає) потребі свиноматок на цьому етапі. Хвороба проявляється наприкінці лактації та у ранній постлактаційний (післявідлучний) період сильним виснаженням, пригніченим станом, відмовою тварин від корму, м’язовою слабкістю.
Причини виникнення
У період лактації свиноматка не здатна підтримувати кондицію свого тіла, плюс недостатнє споживання енергії або брак інших поживних речовин (протеїну, вітамінів, макро- і мікроелементів) та утворення молока (лактація) створюють передумови для інтенсивного використання всіх енергетичних запасів тварини, насамперед жирових відкладень, після чого організм починає використовувати м’язовий протеїн. До факторів, що сприяють виникненню хвороби, також відносять ожиріння свиноматок (хоча це наслідок описаної вище неправильної годівлі), деякі внутрішні неінфекційні хвороби (особливо захворювання серця, печінки, сечовидільної системи, виразкова хвороба шлунку), гінекологічні хвороби, ортопедичні (хвороби копитець), ендокринні розлади (гіперфункція щитоподібної залози та мозкового шару надниркових залоз). Патогенез синдрому виснаження свиноматок дуже схожий із добре вивченим ліпомобілізаційним синдромом у молочних корів: це посилення ліполізу і глюконеогенезу у відповідь на недостатнє надходження із кормом жирів, вуглеводів, білків або на підвищену витрату жирів в організмі. За недостатнього надходження енергії через порушення в годівлі та хвороби, що часто виникають після отелення, організм тварини прагне швидко ліквідувати дефіцит енергії завдяки запасам глікогену в печінці, які вичерпуються, та мобілізації ліпідів із жирового депо, тобто інтенсифікації ліполізу. За посилення ліпомобілізації жири переміщуються у печінку, де утворюється велика кількість вільних жирних кислот (ВЖК) та гліцеролу. Надмірне та тривале надходження ліпідів спричинює недостатнє окиснення кінцевих продуктів β-окиснення вільних жирних кислот у реакціях трикарбонового циклу. У разі ліпомобілізації, що гальмує центр, який регулює апетит, споживання корму тваринами зменшується, а мобілізація жирів посилюється. За інтенсифікації ліполізу підвищується надходження вільних жирних кислот, із яких синтезується надлишок триацилгліцеролів, що відкладаються у гепатоцитах. Триацилгліцероли не розщеплюються, не окислюються та не виводяться із печінки, через що швидко розвиваються ознаки жирової гепатодистрофії.
Окрім ліпомобілізації та посиленого утворення і відкладення триацилгліцеролів у гепатоцитах, для розвитку жирової гепатодистрофії важливе значення має дефіцит ліпотропних речовин, насамперед холіну, та амінокислот – метіоніну й серину. Амінокислоти сприяють синтезу холіну, який у печінці, поєднуючись із триацилгліцеролами, утворює холінфосфатиди (лецитин), чим забезпечує постійний відтік жирових речовин із печінки у кров’яне русло, що, своєю чергою, попереджує небезпеку жирової дистрофії печінки (В. І. Левченко).
Клінічна ознака – худі свиноматки
Клініку цього синдрому, як кажуть, «видно з далеку»: свиноматка сильно схудла й змарніла, аж до виснаження, маклаки, сідничні горби, остисті відростки хребців, лопатки сильно виділяються на тілі, апетит знижений або взагалі відсутній. Через схуднення (виснаження) та втрату апетиту загальний стан тварини сильно пригнічений, свиноматки стоять згорблені, кволі, часто лежать, важко піднімаються, можливі судоми, апатія. Відзначають атрофію м’язів, внутрішніх органів, в крові – зниження рівня цукру, білка, гемоглобіну, підвищення вмісту білірубіну, посилення активності гепатоспецифічних ферментів (АСТ, АЛТ, ГГТ, ГлДГ та ін.), можуть виникати крововиливи. У свиноматок порушується відтворна функція – затримуються строки поновлення охоти, спостерігають нерегулярні, неповноцінні статеві цикли, порушення строків овуляції, перегули.
Лікування
Спочатку слід встановити причини синдрому виснаження: провести аналіз харчування у періоди лактації та поросності, аналіз самого корму і його споживання, а також виключити хвороби, які також можуть призвести до такого стану (виразкова хвороба шлунку, захворювання сечовидільної системи, паразитарні хвороби та деякі вірусні патології, наприклад РРСС). Виснажених свиноматок потрібно помістити у станки із солом’яною постилкою (це стосується і великих свинокомплексів) та температурою мінімум 20°С, забезпечити їм спокій і протягом 3 – 4 тижнів годувати досхочу лактаційним раціоном. Для підвищення споживання корму свиноматками (оскільки апетит у них пригнічений) рекомендують застосовувати різноманітні ароматизатори й смакові добавки. До високопоживного (лактаційного) комбікорму (приклади рецептів можна знайти у практичному посібнику «Кормление свиней») деякі свинарі для підвищення споживання корму тваринами додають нерафіновану (домашню) соняшникову олію, фарш із соленої риби, гранульований предстартерний (поросячий) комбікорм, риб’ячий жир, підкислювачі (і не лише в корм, а й у воду), цукор, молоко, яйця, навіть деякі кулінарні приправи. Це варто робити для того, щоб повернути свиноматок у анаболічний стан, щоб вони були спроможні знову набирати масу. Для індивідуальної терапії застосовують ін’єкції вітамінних препаратів, гепатопротектори та кардіостимулятори. Сильно виснажених свиноматок, на жаль, вибраковують.
Обов’язково аналізуйте споживання корму
Профілактикою синдрому виснаження свиноматок буде правильна годівля у періоди поросності та лактації. Якщо тварини схильні до схуднення, то в критичні періоди можна збільшувати даванку корму на 1 – 2 кг більше від норми та підтримувати її на такому рівні упродовж 10 – 15 днів. Необхідний постійний аналіз споживання комбікорму в ці періоди та загального стану вгодованості поголів’я, аналіз енергетичної цінності корму і співвідношення поживних компонентів у ньому. Варто також підтримувати постійну температуру в приміщеннях для свиноматок для уникнення компенсаторного використання енергії раціону на підтримку температури тіла в умовах підвищених або знижених температур. За низьких температур слід збільшувати кількість корму. Висока вологість корму також підвищує його споживання.
Фото:
