Олена Безкровна, канд. біол. наук (Україна)
Грибні захворювання зазвичай характеризуються значним ступенем шкодочинності. Найбільші втрати врожаю (50–85%) спричинює борошниста роса. Парша зумовлює 40% уражень яблуні й, окрім прямих збитків, шкодить, відкриваючи ворота інфекції для моніліозу, а уражене чорним раком дерево гине за 3–4 роки.
Міцелій збудника прихований усередині деревини і недоступний для засобів захисту рослин. Спори розносяться вітром на велику відстань, уражуючи значну площу. Паразитичні гриби часто належать до сумчастих, тобто Ascomycetes, у життєвому циклі яких розрізняють конідіальну і спороносну стадії. Ці стадії легко ідентифікувати візуально – вони мають вигляд подушечок зі спороносними сумками. Попри вказані труднощі, досвідчений садівник легко впорається із ними.
Гриби-збудники мають подібну чутливість до препаратів, а стійкі сорти резистентні відразу до декількох збудників.
Диференціальний визначник ушкоджень і життєві цикли збудників
Ознаки борошнистої роси з’являються відразу після розпускання бруньок. Борошнисто-біла повсть на уражених органах – це поверхневий міцелій і конідіальне спороношення гриба.
Конідії починають утворюватися рано навесні, в закритих уражених бруньках. Першими уражуються молоді листки та суцвіття. Листки деформуються, стають вузькими, листкові пластинки закручуються донизу, вʼянуть і засихають.
Розвиток уражених суцвіть уповільнюється, квітки засихають й опадають, не утворюючи зав’язі. Якщо ураженій завʼязі вдасться розвинутися у плід, на ньому залишається слід від міцелію – сітка. У другій половині літа борошнистий наліт на уражених органах потовщується і на уражених пагонах формуються плодові тіла сумчастої стадії гриба – клейстотеції у вигляді чорних кульок. Гриб зимує міцелієм у верхівкових бруньках.
Інфікування борошнистою росою починається під час розпускання листків та цвітіння яблуні, після цвітіння конідії спричинюють вторинну інфекцію молодих листків, яка розвивається до кінця вегетації.
Інкубаційний період триває в середньому 4–10 днів. Найсприятливіші умови для зараження створюються за температури 18–25°С і високої вологості повітря. Спекотна погода знижує стійкість рослин до борошнистої роси, а морози нижче -20°С знищують збудника повністю.
Парша уражує листя, квітки, зав’язь, плоди, іноді пагони, є причиною різкого зменшення врожаю, погіршення товарної якості плодів, зниження стійкості рослин і продуктивності насаджень. Збудник парші – сумчастий гриб Venturia inaequalis (Cooke) Winter; конідіальна стадія – Fusicladium dendriticum (Walroth, Fuckel). Збудник парші груші – Venturia pinna Aderh, конідіальна стадія – Fusicladium pirinum Fuck.
На листках парша проявляється у вигляді хлоротичних плям, які пізніше стають темно-сірими з оксамитовим зеленувато-оливковим нальотом. Здебільшого уражуються листки, розміщені на вершині пагона. На квітках і зав’язі також утворюються темно-сірі плями.
Уражені листки, квітки та зав’язь засихають й опадають. На плодах парша має вигляд бурих шорстких плям із чітким контуром та вузькою світлою облямівкою, які у вологу погоду покриваються оксамитово-оливковим нальотом. Ріст плодів у місцях ураження порушується, вони набувають потворної форми. Уражені плоди розтріскуються, загнивають і передчасно опадають.
Збудник парші зимує в стадії незрілих плодових тіл (псевдотецій), які ще восени утворюються на опалих листках і плодах. У Прикарпатті та Закарпатті конідії зимують на уражених пагонах. Спори починають розсіюватися одночасно із початком вегетації яблуні. Для їхнього проростання необхідна волога. На Півдні України парша з’являється на початку травня, у період цвітіння, у Лісостепу – наприкінці цвітіння зимових сортів яблуні.
Через 2–3 тижні гриб переходить у конідіальну стадію розвитку, яка заражає листя крони вдруге. Найбільш інтенсивно ріст конідій відбувається за температури близько 20°С. У цей час на листках утворюються добре помітні світло-оливкові плями, із розростанням середина плями буріє й розтріскується, що сприяє зараженню гнилями. Відбувається розвиток і поширення вторинної (конідіальної) інфекції, яка долучається до первинної (сумкоспорової) та триває протягом літа, внаслідок чого небезпека хвороби зростає й не припиняється аж до осені. Коли листя опадає, гриб продовжує розвиватися як сапротроф. У цей час закладаються псевдотеції, з яких утворюються аскоспори.
На пагонах у груші хвороба проявляється у вигляді невеликих горбиків, які пізніше розриваються, а на їхній поверхні спостерігаються темно-сірі дернинки спороношення гриба. Кірка розтріскується, уражені пагони відмирають. На яблуні ураження пагонів спостерігається значно рідше.
Моніліоз груші й яблуні викликає Мonilnia fructigena. Айву уражає гриб Мonilinia cydonia.
Моніліоз, тобто плодова гниль, проявляється у другій половині літа й восени. На загнилих плодах концентричними колами розташовані сірі подушечки – скупчення спор гриба. Окрім плодів, гриб може уражувати бутони, квітки, зав’язь і гілки-кільчатки (цю форму захворювання називають моніліальним опіком). Зараженню сприють холодна й дощова погода під час цвітіння,пошкодження шкідниками, тріщини від ураження паршею тощо.
У запущених садах, які не обробляють пестицидами проти шкідників і хвороб, гниль може уражувати до 100% плодів. При цьому спочатку з’являються невеличкі плями бурого кольору, які поступово збільшуються й охоплюють більшу частину плоду. На поверхні плям велика кількість подушечок сірого кольору, розташованих концентричними колами. Подушечки – скупчення спор гриба, які вітер розносить садом. Потрапляючи на плоди, спори проростають і у місцях свого «прикріплення» спричинюють ураження плодовою гниллю. Уражені плоди опадають або засихають, залишаючись висіти на дереві, і стають джерелом поширення хвороби наступного року.
Квітки моніліальним опіком уражуються під час цвітіння. З квітки гриб проникає через квітконіжку у плодушку, а потім – у плодову гілочку. Уражені квітки, плодушки і плодові гілочки засихають.
Філостиктоз (бура плямистість) проявляється переважно у другій половині літа. За умови масового ураження плямистість може призвести до втрати листя ще влітку (до 80–90%), що впливає на врожай наступного року й морозостійкість. На листках (яблуні, груші, айви) з’являються дрібні бурі плями із темно-коричневим облямуванням. Збудником хвороби є Phyllosticta polygonorum Sacc. На початковій стадії захворювання на листках з’являються темно-коричневі крапки. Пізніше у центральній частині листка утворюються органи спороношення гриба у вигляді чорних плям. Уражені ділянки листка відмирають. Збудник зимує у рослинних рештках у формі пікнід із пікноспорами.
Збудник іржі яблунь – гриб Gymnosporangium tremelloides Hartig.; груші – G. sabinae Dicks. Wint і С. dobrazracovae Mitroph.; айви – G. confusum. Plowr. Втрати врожаю від іржі на території України можуть сягати 3–5%.
На уражених листках з’являються добре помітні плями яскравого помаранчевого (іржавого) кольору, на листках груші плями мають малинові відтінок або облямівку, на листках айви плями пухкі у вигляді подушечки. Із листків іржа поширюється на гілки, стовбур і плоди. Іржа груші уражує переважно стебла. За сильного ураження листя осипається, знижується інтенсивність фотосинтезу. На плодах плями від іржі більшого розміру, розташовані біля чашечки. Уражені плоди залишаються недорозвиненими, деформуються.
Хворі пагони яблунь перетворюються на короткі товсті сильно уражені «пеньки» й згодом відмирають, а на слабко уражених ріст продовжується, проте кора і деревина тріскаються. На груші симптоми іржі нагадують ураження чорним раком. У життєвому циклі збудника іржі бере участь проміжний хазяїн – ялівець, причому його насадження можуть бути розміщені на відстані до 2 км.
Заходи боротьби
Задля попередження грибних захворювань неодмінно варто проводити зрізування уражених пагонів як під час зимового обрізування, так і навесні. Позаяк конідії розносяться вітром на відстань до 1 км, не втрачаючи життєздатності, уражені хворобою та зрізані гілки обов’язково слід знищувати.
Не можна допускати надмірного загущення крони дерев.
Грибні захворювання діють синергічно один із одним та шкідниками. Ураженню плодів гниллю сприяють погризи яблуневої плодожерки, казарки, яблуневого пильщика та парші. На уражених борошнистою росою деревах оселяються попелиці і щитівка. Дрібні пошкодження відкривають ворота для інфікування чорним раком.
Вибір сортів
Високою сприйнятливістю до борошнистої роси характеризуються сорти Айдаред, Алва, Аскольда, Лодел, Фуджі. Незначну сприйнятливість до хвороби проявляють Алкмене, Антонівка й Імант. До середньостійких належать Вітос, Голден Делішес, Джонаголд, Ліберті, Папіровка, Пріам, Рубінола, Чемпіон, Фрідом.
Високу стійкість до борошнистої роси мають сорти Амулет, Арбат, Брідгам Делішес, Вільямс Прайд, Внучка, Гала, Гала Маст, Гарант, Глостер, Голд Раш, Едера, Імрус, Скіфське Золото, Флоріна, Ревена, Редфрі, Ремо, Лігол, Перлина Києва та Пінова.
Особливо сильно уражуються плодовою гниллю сорти Антонівка звичайна, Боровинка, Папіровка, більш стійкі проти цієї хвороби – Джонатан та Уелсі.
Стійкі до парші сорти Голд Раш, Едера, Топаз, Флоріна, Амулет і Перлина Києва, Афродіта, Вітос. Сорти Ревена і Голд Раш є універсальними запилювачами для зимових імунних до парші сортів яблуні.
плодові гілочки засихають.
Хімічні обробки
Проти усіх збудників яблунь ефективне обприскування на стадії сплячої бруньки1%-ю бордоською рідиною або 0,3%-ю суспензією хлорокису міді.
Фунгіцидні обприскування проти борошнистої роси слід виконувати у фазі розпускання бруньок (зелений конус), відокремлення бутонів (перед цвітінням), одразу після цвітіння та 3–4 рази протягом літа з інтервалом 12–14 днів. Загалом, протягом весняно-літнього періоду слід виконати не менше 5–6 обприскувань.
Дієвими проти борошнистої роси є фунгіциди на основі пенконазолу, тебуконазолу, флутріафолу, флутріафолу у суміші з карбендазимом.
Застосування препаратів на основі сірки під час вегетації забезпечує захист яблуні не лише від грибних захворювань, а й від кліщів.
Від парші на стадії сплячої бруньки застосовують контактні та мідьвмісні фунгіциди. Перед цвітінням і наприкінці його надають перевагу системним фунгіцидам із д.р.: каптан, піраклостробін + дитіанон.
Наприкінці цвітіння, коли осипалося вже 80% пелюсток, рекомендовано застосовувати фунгіциди на основі тебуконазолу, тioфaнaт мeтилу.
Від моніліозу проводять фунгіцидні обробки контактним, а потім системним фунгіцидом (як описано вище).
Ефективними засобами боротьби з іржею є препарати міді, а також тioфaнaт мeтил. Від попелиці, яка оселяється на уражених іржею листках, обробляють інсектицидами, що містять малатіон, піриміфос-метил.
Проміж біопрепаратів фунгіцидної дії проти борошнистої роси та моніліозу застосовують Фунгістоп (триходермін, що містить спори гриба Trichoderma Viride, штам 16 ЦКМ F-59M, р.). Триходерма паразитує на грибі-збуднику і знищує його. Ефективним у боротьбі зі збудником парші є застосування штамів Bacillus subtilis.
Надзвичайно ефективні під час обробок прилипачі: поверхнево-активні речовини АгроПАВ, Ліпосам, Альфаліп, Тренд 90, які підтримують контакт основної діючої речовини із листям.
