Повернення зими у березні вплинуло на розвиток озимої пшениці та бур’янів. Тож ми проаналізували погодні примхи місяця та їхні наслідки. І хочемо поділитися з вами, шановні читачі, й розповісти яким організмам такі витівки погоди виявились до вподоби.
Тетяна Рожкова, канд. біол. наук (Україна)
Початок березня приніс теплу сонячну погоду. Лагідне проміння освітило прихід весни. Аграрії Півдня України навіть розпочали посівну. Наші землероби швидко застрибнули у гумові чоботи, оглянули свої безмежні поля, розпланували роботу, і почалося… Хто поля обстежувати, хто проводити ранньовесняне підживлення азотними добривами… Ми також намагалися не відставати від наших аграріїв.
Проте погода мала на березень свої плани, які зовсім не збігалися із нашими. Вона на свій лад відкоригувала як і нашу роботу, так і розвиток усіх біологічних об’єктів, особливо рослин.
Погодні умови березня
Розпочинався місяць весняно: сонячно і тепло. Однак тепла погода тривала лише І декаду. Максимальну температуру місяця відмітили 9.03 – 12,6°С. У цей час зафіксували дні із середньодобовими температурами, вищими за 5°С: 2, 8, 9, 10 та 11.03. Весна нас тішила недовго. На початку ІІ декади температура поступово знизилась. 13.03 розпочався дощ, а 14.03 випав сніг. Тож неочікувано зима знову завітала. Холодний вітер, низька температура, похмурі дні – таким ми запам’ятаємо березень 2016 р. 18.03 місцями зривався град діаметром до 6 мм. А 19.03 зима увірвалась у весну справжньою завірюхою. То замітало снігом, то світило сонце, нагадуючи про весну. 20.03 землю вдруге вкрило мокрим снігом, який швидко розтанув. ІІІ декада березня почалась найхолоднішим днем місяця, температура якого була –7,8°С. Із 22.03 трохи потепліло, але середньодобова температура не перевищувала 5°С. 28.03 втретє випав мокрий сніг. Найбільшу суму опадів відзначили у ІІІ декаді (29 мм), найменшу – у ІІ – 7 мм.
Тож березень цьогоріч виявився найхолоднішим за останні три роки, але із найбільшою кількістю опадів, хоча й у вигляді мокрого снігу. Звісно, такі нетипові погодні умови призупинили розвиток рослин.
Чи розвивалась озима пшениця впродовж березня?
Раннє відновлення весняної вегетації рослин пшениці цього року могло принести багато неприємностей для аграріїв. Від примх погоди, на жаль, нанотехнології ніяк не рятують. Мокрий сніг трохи зменшив ризики дії низьких температур. Рослини розвивалися в умовах короткого світлового дня (до 12 год), зниженої температури повітря, низької висоти стояння сонця над горизонтом, слабкої сонячної радіації, в спектрі якої переважали довгохвильові оранжево-червоні промені низьких енергій. За таких умов коренева система рослин мала б розвиватися добре, але вегетативна маса наростала досить повільно.
Відтак незначне відростання рослин було перевагою для розвитку пшениці цього року. Адже за ранньовесняного відновлення вегетації посилено наростає вегетативна маса, що призводить до вилягання посівів. Негативним наслідком раннього пробудження рослин є також знижений вміст білка і клейковини у зерні. Через повільний розвиток рослин у березні такі неприємності нам не загрожують.
І бур’янець хоче жити
Низькі температури, короткий світловий день, брак сонячного світла, окрім пшениці, також заважали активному розвитку бур’янів. Ще з-під снігу у лютому визирали рослини редьки дикої (Raphanus raphanistrum L.), проте їхня чисельність виявилась незначною. Не спостерігали активного розвитку редьки і впродовж березня. Найпоширенішим видом серед дикорослих рослин був Capsella bursa-pastoris (L.) Medic. Особливо багато грициків звичайних росло на узбіччі. Зелені розетки рослин ми побачили відразу після танення снігу. Впродовж місяця їхній діаметр збільшився, але несуттєво. Ці рослини добре перезимували і продовжили свій розвиток навесні. Також перезимувала й частина бур’янів виду Descurania sophia (L.) Wedd, помітили і багато нових березневих сходів кучерявців Софії. Тобто частина насіння встигла прорости вже навесні.
17.03, попри сніг та низьку температуру, зацвів зірочник середній (Stellaria media (L.) Will.). Тож рослини встигли сформуватися ще восени, вдало перезимували, і їм вистачило температури й світла для того, щоб утворити одну біленьку тендітну квітку.
З приходом весни на полі з’явились і ранньовесняні дикорослі рослини. Так, уперше побачили сходи сокирки польової (Consolida arvensis L.). Вид визначили за характерною будовою листя, яке було багаторазово розсіченим, а прикореневе округло-яйцевидним, біля основи закругленим.
Отож ранньої весни у посівах озимої пшениці переважали дводольні однорічні бур’яни. Їхня чисельність не перевищувала 10 – 15 шт./м2, тому для умов конкретно цього поля достатнім було застосування агротехнічного методу захисту. Винятком виявилось узбіччя поля, яке потребувало застосування гербіцидів. Хоча ефективним також могло бути і боронування, оскільки чисельність грициків звичайних добре регулюється механічним обробітком ґрунту.
Березневий «бум» пікнідіальних грибів на пшениці
Якщо рослинам погодні умови березня заважали активно розвиватись, то були і такі організми, які змогли нарешті нормально поширитись на пшениці. То осіння посуха, то зимова холоднеча створили не надто сприятливі умови для розвитку фітопатогенних грибів і лише після танення снігу вони активізувались. Гриби застосували весь свій біологічний потенціал, щоб поширитись, попри низькі температури. Найбільше поширилися анаморфні гриби, які відносять до порядку пікнідіальних, у них нестатеві спори (пікноспори чи конідії) утворюються у спеціальних утвореннях – пікнідах. Останні можна побачити на уражених рослинах неозброєним оком у вигляді чорненьких крапочок.
У лютому спостерігали великі ділянки посіву з відмерлими рослинами, ураження яких нагадували симптоми снігової плісняви, викликаної грибами з роду Fusarium Link та Sclerotinia graminearum Elenev. Відмерле листя було вкрите чорними крапками, які ми дослідили і визначили, що це були пікніди грибів із роду Ascochyta. Припустили, що листя вкрилось пікнідами після відмирання внаслідок розвитку інших фітопатогенів. Але, детальніше ознайомившись із проблемою, дійшли висновку про загибель листя через ураження не збудниками снігової плісняви, а грибами із роду Ascochyta.
Загальноприйнятим фактом є розвиток аскохітозної плямистості листя пшениці за ураження Ascochyta tritici, A. graminicola та A. sorghi (M. V. Wiese, 1977). В Аргентині виділено новий вид, здатний заражати пшеницю – Ascochyta hordei var. europaea (A. E. Perello, M. V. Moreno, 2003). В Україні останніми роками немає даних про розвиток аскохітозної плямистості листя цієї зернової культури. В літературі доволі обмежена інформація про цю хворобу. Найбільше даних про аскохітоз пшениці надав український фітопатолог В. Ф. Пересипкін в «Атласі хвороб польових культур» (1982). Зокрема, він вказав на можливість зараження культури двома видами грибів: A. agropyrina Fairm. та A. graminicola Sacc. Перший викликає свинцеву плямистість – посередині листка утворюються свинцеві чи бліді плями із темно-коричневою облямівкою. Пізніше на листку утворюється характерна перетяжка листя, і верхня його частина відмирає. Бліді плями викликає й гриб A. graminicola, але при цьому у місці ураження формуються лінзоподібні пікніди. Пікноспори A. agropyrina видовжено-циліндричні, з однією перетинкою, спочатку прозорі, потім жовті, 6–22×3,5–6 мкм. У A. graminicola спори веретеноподібні, двоклітинні, безбарвні, розміром 10–15×3–4 мкм.
Ми спостерігали утворення світлих плям, розміщених посередині та у верхній частині листя, які мали темну облямівку і чорні крапки. Згодом уражений листок починав відмирати та рясно вкривався доволі великими чорними пікнідами.
Пікнідіальний гриб Septoria tritici Rob. et Desm. значно поширився протягом березня на рослинах пшениці: на листі утворювались некротичні плями із світлішим центром, на яких формувалися чорні занурені у тканину пікніди гриба. Останні оглянули під мікроскопом для уточнення діагностики хвороби, оскільки досить багато траплялось схожого за симптомами аскохітозу листя. Пікніди S. tritici були світлішими, ніж у грибів роду Ascochyta, й містили велику кількість ниткоподібних прямих та зігнутих пікноспор. Тобто, не дивлячись на мінусові температури місяця, гриби мали значний інфекційний потенціал, який вдало реалізували. Відомо, що спори гриба здатні проростати у краплях вологи за температури від 9°С. Пікноспори поширюються в основному з краплями дощу і роси. Вітер у цьому процесі суттєвого значення не має. Пікноспори не можуть долати великі відстані, а потрапляють на тканини, розміщені неподалік. У березні листя рослин було достатньо вкрито краплями вологи: то постійно йшов дощ, то сніг, який одразу танув. Відтак краплинної вологи вистачило для успішного зараження. Краплі дощу також сприяли поширенню пікноспор. 20% оглянутих рослин мали ознаки хвороби. На одному листку спостерігали утворення значної кількості невеличких септоріозних плям (діаметр 5 мм), які містили у середньому до 20 пікнід.
У фазі весняного кущення у природних умовах маємо значний запас інфекції септоріозу. Така ситуація потребує застосування спеціалізованих фунгіцидів. Обираючи хімічний препарат, слід пам‘ятати про можливість виникнення стійкості популяції патогену до діючої речовини. Так, за даними американських вчених, уперше резистентність S. tritici до стробілуринів зафіксували у 2002 р., а сьогодні майже всі популяції патогену резистентні до цих речовин. Також доведено і зниження ефективності фунгіцидів, які належать до азолів (триазолів). G. Hollaway (2014 р.), що вказує на низьку ефективність дії проти S. tritici тріадимефону, тріадименолу, тебуконазолу, пропіконазолу та епоксіконазолу.
Сьогодні компанії – виробники та продавці ЗЗР пропонують багатокомпонентні препарати проти хвороб листя, які зазвичай містять речовини двох хімічних груп. Хоча до їхнього складу і входять триазоли та стробілурини, але вони у такому поєднанні є ефективними. Проте скільки триватиме їхня ефективність – невідомо. Для попередження виникнення резистентності до фунгіцидів варто чергувати препарати із різними механізмами дії.
Висновки
Погодні умови березня були несприятливими для активного розвитку вегетативної маси озимої пшениці, що знизило негативні наслідки раннього відновлення вегетації рослин. У посівах культури спостерігали розвиток однорічних бур‘янів: одні успішно перезимували разом із пшеницею, другі встигли відрости вже навесні. Попри низькі температури березня, найінтенсивніше за весь період цієї вегетації проявили себе грибні хвороби, зокрема, відмічали значний розвиток пікнідіальних грибів.
