Практична реалізація законодавчої ініціативи, спрямованої на однократне – лише на етапі поставок сільгосппродукції – зниження ставки ПДВ, містить потенційні ризики для переробних підприємств та учасників процесів переробки агропродукції в Україні в цілому.
Такий наслідок ухвалення законопроєкту «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість з операцій з постачання окремих видів сільськогосподарської продукції» № 3656 спрогнозував завідувач відділу фінансово-кредитної та податкової політики Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» к.е.н. Леонід Тулуш, повідомляє прес-служба установи.
Він вважає, що першочергово слід визначитись із правильним позиціонуванням згаданої законодавчої ініціативи. Адже вона, передбачаючи лише точкову зміну в механізмі справляння ПДВ, не може принести вигоди усім учасникам економічних відносин в АПК.
На його думку, задекларовані в пояснювальній записці вигоди від практичного запровадження законопроєкту для переробних підприємств є переоціненими.
Попри декларації розробників, що від зниження ставки ПДВ на етапі сільгоспвиробництва виграють не лише сільгоспвиробники, а й переробники, проведена науковцями Інституту аграрної економіки фахова оцінка можливих наслідків запровадження новації для даної групи суб’єктів економічних відносин в АПК показує, що переробні підприємства можуть чи не найбільше постраждати від практичної реалізації законопроєкту.
Зокрема, у документі серед вигод для переробних підприємств наводиться аргумент відносно того, що термін сплати основної суми ПДВ для них переміститься з дати оплати сировини на дату оплати зобов’язань по операціях з реалізації продуктів її переробки.
“Відповідні суми ПДВ необхідно буде сплачувати відразу, оскільки на відповідну величину зменшиться обсяг податкового кредиту переробних підприємств. Отже, заявлена розробниками перевага насправді відсутня”, – зауважив Леонід Тулуш.
Він нагадав, що зміна ставки ПДВ на будь-якому етапі ланцюга поставок насправді означає втручання в ціноутворення.
Як зазначив експерт, для усунення негативного впливу на діяльність переробників ціни на сільгосппродукцію – з урахуванням ПДВ – мають знизитись на 5 %, тобто на питому вагу ПДВ у ціні з урахуванням даного податку. Проте не факт, що новий рівень цін на визначені у законопроєкті види сільгосппродукції сформується саме на такому рівні.
“Усе залежатиме від ринкової спроможності покупців та продавців, яка різнитиметься залежно від виду продукції. А це формує ризики зменшення ефективності діяльності переробних підприємств”, – підкреслив Леонід Тулуш.
Так як унаслідок зниження податкових зобов’язань, які направляються на відшкодування сум податкового кредиту, сільгосппідприємства понесуть певні втрати від зниження ставки ПДВ, вони будуть намагатися компенсувати їх за рахунок збереження наявної ціни з ПДВ.
Якщо ж ціна з ПДВ на сільгосппродукцію не знизиться на необхідні 5%, то зменшиться рентабельність діяльності переробних підприємств. Або ж вони будуть змушені піднімати ціни на власну продукцію, що обумовить зростання ціни на продукти харчування. При цьому виникне парадокс: при однократному зниженні ставки ПДВ на сільгосппродукцію ціни на продукти харчування можуть зрости.
“Крім того, практична реалізація законопроекту 3656 матиме дестимулюючий вплив на здійснення переробки сільгосппродукції в Україні. Адже у разі оподаткування поставок непереробленої сільгосппродукції (наприклад, зерна) за ставкою 14 %, а продуктів її переробки (борошна, олії, шроту тощо) – за ставкою 20 %, у трейдерів втрачається мотивація «працювати» з продуктами переробки. Це пояснюється тим, що у разі «роботи» трейдерів із непереробленою сільгосппродукцією «відтік» фінансових ресурсів на сплату ПДВ, який підлягає поверненню з держбюджету, буде на 30 % меншим. Це визначатиме пріоритетність для трейдерів експорту саме непереробленої продукції, а не продуктів переробки”, – зауважив науковець.
Також серед негативних ефектів запровадження даної законодавчої ініціативи слід виділити формування нерівномірного середовища функціонування для окремих категорій переробних підприємств – платників та неплатників ПДВ.
За прогнозами експерта, частина переробних потужностей після зниження ставки ПДВ на сільгосппродукцію за рахунок дроблення бізнесу може перейти на схему функціонування без ПДВ. Надалі така продукція буде спрямовуватись до споживача без ПДВ, а учасники таких схем податкової оптимізації отримають конкурентні переваги. Водночас за нинішнього порядку, наявність 20 %-ї ставки ПДВ на вхідну сировину певним чином стримує поширення таких схем: суттєвий розмір вхідного ПДВ робить неефективними відповідні схеми податкового планування.
“Зниження ставки ПДВ на окремі види сільгосппродукції – без поширення дії такої ставки на продукти їх «первинної» переробки – може спровокувати поглиблення сировинної моделі розвитку аграрної галузі України”, – підсумував Леонід Тулуш.
