Анна Назаренко, Agroexpert (Україна)
За даними Головного управління Держпродспоживслужби України, станом на кінець 2019 року кількість зафіксованих випадків захворювання на африканську чуму свиней уже перевищила 500, за сам 2019-й рік офіційно виявлено 53 випадки. Переважна більшість захворілих тварин із приватного сектору або серед дикого поголів’я.
Попри запобіжні й заходи з поінформованості населення, які проводить Держпродспоживслужба та інші установи, це небезпечне для свиней захворювання все ще продовжує поширюватися. І не лише країною: масштаби ураження охопили величезну територію Східної півкулі від країн Західної Європи до Китаю, Південної Кореї, Індонезії… Тож актуальність профілактики й боротьби з АЧС в усьому світі зростає.
Жодних випадків інфікування АЧС на території Німеччини – не привід розслаблятись
Наприкінці 2019 року в Києві відбулася неформальна зустріч на тему: «Біобезпека та добробут тварин – європейські вимоги до тваринницьких підприємств та перспективи для України», організована проєктом Німецько-український агрополітичний діалог. Захід мав за мету ознайомити українську спільноту з новими європейськими підходами до гарантування біобезпеки та добробуту тварин в аграрному секторі. Наразі це нагальні питання для обговорення на рівні Європейського Союзу, а відповідні регулювання відображаються у законодавстві, що є підтвердженням актуальності тематики для всіх зацікавлених сторін.
Тож під час зустрічі проф. д-р Ебергард Гаунхорст, президент Земельного відомства Нижньої Саксонії з питань захисту споживачів та безпечності продуктів харчування (LAVES), Німеччина, представив новітні європейські підходи до гарантування біобезпеки і добробуту тварин у сільському господарстві та окреслив перспективи майбутнього впровадження цих підходів в Україні. Відомство, керуючись чинним законодавством, проводить державний контроль якості продукції за принципом «з ферми до столу», забезпечує виконання завдань щодо усунення виявлених недоліків та порушень, а також зобов’язане проводити постійну ротацію персоналу, який контролює сільгосппідприємства.
Однак, згідно з законодавством, у Німеччині відповідальність за біобезпеку несуть самі сільгосппідприємства, державні органи лише здійснюють вибірковий контроль та нагляд. Тому для німецьких фермерів важливими є забезпечення власними силами контролю біобезпеки і долучення до добровільних організацій з такого контролю. Вчасне подання фермером інформації щодо інфікування тварин забезпечує контроль поширення хвороби, при цьому фермеру з протиепізоотичних кас, за співфінансування федеральної землі та ЄС, виплачують компенсації (відшкодування) за утилізацію хворих тварин та ліквідацію спалаху. А Земельне відомство заснувало спеціально обладнані підприємства, які акредитовані для забою/утилізації хворих тварин, паралельно обов’язково реєструє й перевіряє (на наявність збудника АЧС) випадки загибелі диких, а також домашніх свиней, проводить активну роз’яснювальну роботу щодо захворювання, його небезпеки та профілактики.
Аналіз ситуації із захворюванням у країнах Європи, особливості й характер його поширення, за словами пана Гаунхорста, свідчить про те, що найбільшу відповідальність за інфікування поголів’я тварин усе ж несе людина. І в цьому ракурсі надзвичайно важливою є комунікація як між самими фермерами, так і з державними та мисливськими установами, як і власний внесок – впровадження заходів із запобігання ризику, а також біобезпека господарств.
Великі виробники свинини та дрібні домогосподарства – зовсім різні моделі поведінки
В Україні з 2011 року координацією заходів боротьби з африканською чумою свиней займаються ФАО, Посольство Японії, ЄБРР та Проект технічної допомоги ЄС з питань здоров’я й благополуччя тварин. Так, ФАО здебільшого проводить заходи з підвищення обізнаності громадян щодо АЧС, надає технічну допомогу (як і Посольство Японії), а також координує проведення тренінгів для регіональних інспекторів. ЄБРР працює виключно зі своїми позичальниками – великими сільгоспвиробниками на рівні створення галузевих стандартів (також і з біобезпеки). А програми компенсації за утилізацію тварин – це вже сфера відповідальності держави. На жаль, наразі витрати на ліквідацію спалахів господарствам – виробникам свинини не компенсуються, а повністю лягають на плечі цих підприємств. За словами пана В. Бащинського (ФАО), сьогодні таку компенсацію надають лише приватному сектору.
Однак факти й реальна ситуація в Україні говорить про те, що такі домогосподарства часто зовсім не дотримуються, ба гірше, нічого й не чули про правила біобезпеки. І у разі загибелі тварин від АЧС вони намагаються приховати цей факт, викидаючи трупи свиней у лісах, лісополосах тощо, тим самим переносячи збудника на нові території та даючи змогу диким свиням контактувати з ним, що зрештою лише погіршує ситуацію. На жаль, певною мірою це спричинене історично сформованими скептицизмом недовірою селян до держслужб, а також стійкою національною думкою «мене біда якось омине».
До речі, у сусідній з Україною Румунії зафіксовано найбільшу в ЄС кількість спалахів АЧС серед домашнього, а не дикого, поголів’я свиней. За словами експертів, така ситуація спричинена саме особливостями утримання свиней у домогосподарствах – читай на волі (вільних вигулах) і без дотримання елементарних вимог біобезпеки. Та у деяких країнах ЄС, де вже було зафіксовано спалахи АЧС, першоджерелом яких були домашні свині з приватного сектору, тепер домогосподарствам заборонено тримати свиней.
Звісно, дике поголів’я свиней усе ж залишається одним із головних джерел занесення збудника. Проте, за інформацією Асоціації «Свинарі України», дикі кабани дуже рідко заходять у населені пункти, а потрапляння їх на захищені заходами біобезпеки свинокомплекси – взагалі малоймовірне чи неможливе. Водночас, за словами Олександра Ревнівцева, експерта із комунікацій із громадами ФАО (з інтерв’ю АСУ): «Популяція дикого кабана в Україні на сьогоднішній день дуже низька. Практично всі випадки «африканки» більше пов’язані не з природною міграцією дикого кабана, а безпосередньо з діяльністю людини: діями мисливців, фермерів або тих самих єгерів, які тримають удома свиней. І якщо популяція кабанів у Європі становить близько 18 голів на 1 км2 лісових угідь, то у нас – приблизно 0,4 голови на 1 км2. Вона й так нижче за всі рекомендовані норми в світі».
Тож людський чинник відіграє найвирішальнішу роль у поширенні захворювання територією нашої країни.
Біобезпека – поки що найефективніша «вакцина» проти АЧС
Рекомендації пана Гаунхорста для свинарських господарств України акцентовані на тому, що раннє виявлення і моніторинг захворювання є в цій ситуації дуже важливими, а виробництво має бути настільки професійно організованим, щоб ризик занесення АЧС залишався низьким. Для цього слід фокусуватися на заходах із біобезпеки. А у разі спалаху захворювання обов’язково потрібно забезпечити належну утилізацію загиблих тварин та інших можливих джерел інфікування з виплатою державою компенсації для власників тварин.
З іншого боку, великотоварні господарства України не готові йти за прикладом своїх німецьких колег та організовувати протиепізоотичні каси. Проте керівництво й працівники цих господарств переважно дуже добре поінформовані щодо АЧС і вживають усіх необхідних заходів, адже тут вже йдеться про великі обсяги можливих збитків. Тому доцільнішими вони вважають інвестиції у посилення біобезпеки власного господарства. І єдине, що поки залишається робити державним службам і організаціям – повномасштабна кампанія з інформування сільгоспвиробників, мисливців та сільського населення щодо профілактики й боротьби з АЧС.
