Причина невиконання сільгоспвиробниками зобов’язань за форвардними контрактами полягає в поганому розрахунку всіх ризиків як фермерами, так і трейдерами, а також зниженні якості менеджменту компаній.
Таку думку висловив ексменеджер компанії «Бунге Україна» Юрій Шарапаєв, пише agroportal.ua.
«Фермер при укладенні контракту розумів усі ризики й по суті при виконанні був би хоч і з мінімальною, але вигодою, деякі за підсумком так і зробили. Але звинувачувати в непорядності тільки фермера вважаю несправедливим», — зазначив пан Юрій.
Експерт підкреслив, що не розуміє, чому ніхто не говорить про менеджмент і рядових співробітників компаній-трейдерів. Адже вони несуть відповідальність не тільки перед своїм керівництвом і власником, але й контрагентами, завдяки яким трейдери працюють і мають прибуток. Форвардні контракти, як правило, укладають ті компанії, які це роблять уже не перший рік.
«Ось тільки останнім часом у багатьох компаніях не тільки змінився менеджмент, який перестав зважувати ризики і співставляти ситуацію по кожному виду товару, а й у цілому структура компаній, де аналітика й кадровий професіоналізм стали неважливі», — звернув увагу Шарапаєв.
Раніше, перед укладанням форвардів, пропонована вартість товару розраховувалася дуже виважено, нагадав він. Для цього залучалися практично всі підрозділи компанії: вивчався стан посівів не тільки в Україні, а й в інших країнах, що впливають на ціноутворення культур. Крім того, фінансисти намагалися прогнозувати можливі зміни курсу валют, а всі особливо чутливі позиції контрактів додатково захищалися передоплатою, і для усунення будь-яких ризиків і «підводних каменів» могли залучатись послуги страхових компаній.
«Проте головним аспектом завжди була безпосередня комунікація регіональних представників із контрагентами. Адже саме вони є ініціаторами угоди і несуть повну відповідальність за виконання контрактів. А в разі виникнення якихось форс-мажорів — шукають вихід із проблемних ситуацій, розглядаючи варіанти перегляду ціни, закриття контракту іншим товаром тощо», — розповів підприємець.
Він пояснив, що шукались варіанти відшкодування втраченого прибутку для компанії, яку представляє менеджер, за одночасного збереження добрих стосунків. У найбільш складних ситуаціях до діалогу підключався відповідальний топ-менеджмент центрального офісу з генеральним директором компанії. Наразі ж головний менеджмент багатьох компаній-трейдерів практично недосяжний, а весь діалог письмово ведуть юридичні підрозділи.
«Підсумовуючи сказане, хочу зазначити, що, на жаль, сьогодні зернотрейдери почали забувати, що практично будь-який бізнес є прибутковим і успішним тільки в разі довгострокових взаємин із постачальниками товарів і послуг», — резюмував Юрій Шарапаєв.
