Каліфорнійська щитівка прокидається зі сокорухом яблунь

0

Ольга Башинська, Департамент фітосанітарної безпеки Держветфітослужби України

Нині, коли на вулиці зима, ці дрібні комахи неактивні, майже непомітні неозброєним оком, перебувають на стовбурах і гілочках плодових дерев під чорними щитками. Але з першим весняним теплом вони вийдуть зі своїх укриттів і почнуть висмоктувати соки з рослини. Найголовніше для дбайливих садівників – не допустити потрапляння цього шкідника у свої сади, а у разі занесення на дерева – вчасно його знищити.

Ми маємо на увазі карантинну для України і більшості країн світу комаху – каліфорнійську щитівку (наукова назва Quadraspidiotus perniciosus Comst.).

Ця щитівка багатоїдна. Q. perпiciosиs може пошкоджувати близько 270 видів рослин із 84 родин, серед яких плодові, ягідні, лісо-декоративні. Основні рослини-господарі на території України – яблуня (Malus), слива (Prunus), персик (Prunus persica), груша (Pyrus). Другорядні – глід (Crataegus), айва (Cydonia), шипшина, троянда (Rosa), бузок (Syringa), акація (Acacia), верба (Salix), тополя (Populus), горіх (Juglans), хміль (Humulus) та ін.

Каліфорнійська щитівка пошкоджує вci наземні органи рослин. На пошкодженій нею яблуні ділянки кори бiля місця уколу шкiдника відокремлюються вiд тканини, пробкуються. Це призводить до передчасного старіння кори та її розтріскування. За масового розмноження і живлення щитівок на плодах утворюються тріщини, вони набувають потворної форми, вкриваються численними плямами, втрачають смакові й товарні якості та загнивають. Пошкоджені плоди погано зберігаються, зменшується їхня цукристість та зростає кислотність, у садах збільшується кількість «падалиці». Знижується або повністю втрачається урожай. Маса окремих заражених плодів може зменшуватися майже вдесятеро: із 100 – 120 до 14–15 г. Втрати врожаю яблук коливаються в межах 15–100%.

Наслідком кількарічного заселення щитівкою дерев є їхній пригнічений вигляд, викривлення пагонів, значне зниження врожаю, засихання гілок чи їхніх верхівок. За сильного зараження на стовбурі і гілках з’являються тріщини, тому рослини погано переносять морози. Саджанці зазвичай гинуть на 3-й рік після зараження.

Каліфорнійська щитівка прокидається зі сокорухом яблунь

Поширення у світі

Батьківщиною калiфорнiйської щитівки вважають Східну Азію та Далекий Схід. Проте сьогодні комаха досить широко поширена в світі.

Європа: Австрія, Албанія, Болгарія, Греція, Іспанія, Італія, Молдова, Німеччина, Польща, Португалія, Росія, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Україна, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія.

Азія: Азербайджан, Афганістан, Грузія, Індія, Ірак, Іран, Казахстан, Китай, Корея (Північна і Південна), Непал, Пакистан, Таджикистан, Туреччина, Узбекистан, Японія.

Африка: Алжир, Зімбабве, Марокко, ПАР, Туніс.

Північна Америка: Канада, Мексика, США.

Центральна Америка і країни Карибського басейну: Куба.

Південна Америка: Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Еквадор, Колумбія, Парагвай, Перу, Уругвай, Чилі.

Австралія і Океанія: Австралія, Нова Зеландія.

В Україні наразі каліфорнійську щитівку контролюють лише на садивному матеріалі, оскільки за результатами проведеного аналізу фітосанітарного ризику її переведено до списку Регульованих некарантинних шкідливих організмів (регульовані некарантинні шкідливі організми є третім списком Переліку регульованих шкідливих України і включені до нього види вважаються карантинними тільки у разі виявлення на садивному чи насіннєвому матеріалах). Тому останні дані щодо поширення цього шкідника відомі лише до 2007 р., тоді карантинна щитівка була поширена на території АР Крим та 20-ти областей країни, а також у м. Київ і Севастополь. Усього площа зараження цим шкідником становила 79,2 тис. га.

Особливості життєвого циклу

Більшість особин каліфорнійської щитівки зимують на стадії личинки 1-го віку, або у вигляді нечисленних дорослих самок, що залишилися. Всі інші стадії взимку гинуть, за винятком районів із дуже м’яким кліматом (Крим). Личинка 1-го віку дуже холодостійка і відомо, що близько 20% із них витримували тривалі морозні періоди при -30°С. Пороговою температурою для розвитку личинки 1-го віку є приблизно 9–10°С, хоча розвиток за цієї температури відбувається досить повільно.

Пробудження покоління щитівки, що зимує, починається навесні, разом із початком сокоруху в яблунях. Перша линька співпадає із періодом набухання бруньок. Після другої линьки самці досягають статевої зрілості і збільшуються у розмірах. Самки живородні, відродження личинок триває з кінця травня до початку червня. Личинки Q. perпiciosиs дуже активні, це так звані «бродяжки», які можуть пересуватись усім деревом. Їхня активність триває декілька годин, після чого вони за допомогою свого хоботка прикріплюються до поверхні рослин (стовбури, гілки, плоди, листки та інші місця). Після того як личинка добре закріпилась, вона виділяє білі воскові нитки, з яких утворюється бiлий щиток, що повністю вкриває її тiло. Досить швидко щиток стає свiтло-сiрим, згодом – темно-сiрим. На 10–12-й день життя личинка линяє, а її тiло збiльшується у розмiрах. Шкiрка, яка відділилася у результаті линьки, прикріплюється знизу щитка й личинка переходить до наступної своєї стадії розвитку – 2-го віку.

Увесь життєвий цикл комахи закінчується за 60, 42 і 30 днів за температури відповідно 20–21, 25–26 і 31–32°С. За 30–31°С відмічається смертність личинок 1-го і 2-го віків, а за 39–40°С – нормальний розвиток личинок припиняється. Велика частка личинок 2-го покоління, які відродились у кінці липня па початку серпня, впадають у діапаузу на стадії чорного щитка і так залишаються зимувати.

Загалом, у польових умовах високі температури й низька вологість призводять до високої смертності, тоді як невеликі опади та тепла погода (25–30°С) сприяють зростанню чисельності популяції (сильний дощ змиває дуже молодих личинок із листя).

За кліматичних умов західної України каліфорнійська щитівка утворює загалом 2 покоління, проте у деякі роки, а також на півдні України, може бути 3-є, неповне.

 Каліфорнійська щитівка прокидається зі сокорухом яблунь

Опис комах

Якої статі особини каліфорнійської щитівки можна дізнатись за формою їхніх щитків. У самки щиток круглий, дiаметром до 2 мм, у самця – овальний, видовжений, завдовжки до 1 мм; дiаметр головної частини досягає 0,6 мм.

На різних культурах у самок Q. perпiciosиs утворюються різноманітні за формою, розміром і забарвленням щитки. Найбiльшi за розмiрами, злегка сплющені за формою щитки формують щитівки на гiлках i стовбурах молодих яблунь, дрiбнiшi – на молодих сливах, а дуже маленькi – пiд корою плодових дерев, бiльш опуклi – на персику. За кольором щитки самок подібні до забарвлення кори дерев на яких вони розвиваються. Відмінність забарвлення щиткiв самок можна помітити не лише на рiзних культурах, але й на деревах рiзних copтів однiєї й тiєї самої породи рiзного віку. Під щитком тіло самки кругле, пласке, лимонно-жовте.

У самців щитки бувають різного забарвлення на одному i тому самому дepeві: сірі, чорні, жовтуваті, жовті. Дорослий самець свiтло-помаранчевого кольору, з добре розвиненими вусиками, ногами й однiєю парою крил. Очi чорнi, простi. Ротового апарата немає, оскільки самці не живляться.

Личинки мають жовте тiло i щiльний чорний щиток.

Характер пошкоджень

Щитівки уражують тканини на поверхні будь-яких частин молодої рослини-господаря. Зазвичай вони заселяють дерев’янисті частини рослини, але за значного зараження ушкоджують також листки й плоди. Ознакою живлення шкідника на кopi (на початку червня) i на плодах (у серединi червня) є наявність фіолетово-червоних плям, утворених «бродяжками». Плями збільшуються в розмірах водночас із дозріванням личинок і можуть зливатися разом. Червона коркова тканина набухає від соку, що накопичується.

Уражена кора часто розтріскується, виділяється камедь, що призводить до появи навколишньої темно-коричневої драглистої зони, за сильних уражень припиняється ріст рослин, що призводить до втрати врожаю.

На заражених деревах, зрiзах гілок чи навіть на зрiзанiй кopi можна помітити почервоніння камбiю й деревини, а за пошкодження тонких пагонiв – навіть серцевини. На плодах, як і на інших частинах рослини, утворюються характерні червоні плями (хоча це може бути ознакою заселення іншими видами щитівок). Червонi плями помітні й на жилках листкiв, хоча іноді їх викликають інші чинники. На фоні червоної плями особливо добре помiтне мiсце прикріплення щитівки.

Шляхи поширення

Основна стадія розвитку Q. perпiciosиs, яка найбільше поширюється – «бродяжки» 1-го віку. Вони можуть переповзати з дерева на дерево через гілки, крона яких змикається; переноситись на одязі й взутті людей та зі знаряддями праці. Самці здатні робити невеликі перельоти і можуть переноситися вітром, для самок цей шлях поширення неможливий.

Проникнення шкідника в різні країни здійснюється за допомогою людини, шляхом перевезення садивного матеріалу рослин-господарів деревних і чагарникових порід, а також із плодами.

Методи обстеження

У садах обстеження потрібно проводити, починаючи з початку дозрівання яблук ранніх сортів, під час збирання падалиці й до початку збирання врожаю пізніх. Лісосмуги та розсадники оглядають у період, коли дерева перебувають без листя.

Насамперед обстежують маточні та інші насадження, які розміщені навколо розсадника у радіусі 200–300 м. Бажано оглянути кожну рослину окремо. Якщо у розсаднику посаджена одна і та сама культура, але різного походження, їх також обстежують окремо. Почасти якісним вважається обстеження під час якого оглядають кожну 50-ту рослину в ряду. За обстеження великих садів однорідних культур оглядають не менше 15% дерев, на ділянках менше 3 га – від 25 до 50%. На присадибних ділянках зазвичай садівники обстежують усі без винятку дерева.

Для виявлення каліфорнійської щитівки бажано детально оглянути всі частини дерева: стовбур, гілки, пагони, листки і плоди. В останніх слід звертати увагу на плодоніжки й чашечки – місця, які найбільше заселяє шкідник.

Каліфорнійська щитівка прокидається зі сокорухом яблунь

Методи боротьби

Для боротьби із каліфорнійською щитівкою необхідно застосовувати як хімічні, так і агротехнічні заходи.

Агротехнічні:

– проріджування садів, викорчовування і спалення старих, пошкоджених дерев;

– ретельне очищення стовбурів та основних гілок дерев від мертвої кори й спалення її (під корою можуть розміщуватися колонії щитівок);

– вчасне обрізування, проріджування крони, видалення сухих гілок;

– знищення прикореневої порослі навколо стовбурів у міжряддях і на узбіччях доріг;

– видалення з саду та спалювання всіх гілок, сучків та решток кори (після обрізування: з листопада по травень).

Хімічні:

У садах, де виявили вогнища каліфорнійської щитівки, всі дерева необхідно обробити препаратами, дозволеними до використання в Україні (див. табл.).

Обприскування вперше виконують до розпускання бруньок за температури повітря не нижче 4°С. За сильного ураження літнє обприскування проводять у період вегетації, на початку масового відродження личинок 1-го віку кожного покоління, за дуже сильного – двічі з інтервалом 10 днів.

Препарати для боротьби з каліфорнійською щитівкою, дозволені
для роздрібного продажу населенню

Назва препарату

(діючої речовини)

Норма витрати

препарату,

(г ,кг, л/га)

Оброблювана культура Спосіб, час обробок, обмеження Строк останньої обробки
(в днях
до збирання врожаю)
Максимальна кратність обробок
Кольт Пауер, ВГ (імідаклоприд, 700 г/кг) 1 г/10-14 л води Яблуня Обприскування
в період вегетації
30 1-2
Балазо  100, КЕ (біфентрин, 100 г/л) 4-6 мл/10 л води/8 дерев Яблуня Обприскування
в період вегетації
30 2
Препарат 30В, КЕ (масло нафтове мінеральне І-8А або І-20А, 760 мл/л 0,4 л/20 л води Яблуня Обробка у весняний період
(до розпускання бруньок)
30 1
Черешня
Яблуня, слива, абрикос, чорна смородина Обприскування
в період вегетації
20 3